Я набираю в Ґуґлі "Англійський дім", "англійська хата", але мені висвітлює різні рекламні довідкові матеріали, які мене абсолютно не цікавлять. Наприклад, назви фірм з такою назвою, або ж будівництво в стилі англійського будинку чи виготовлення інтер’єрів у стилі англійського дому. Але нема довідки, яка мене цікавить – власне про англійський дім, англійську хату: як вона виглядає, яка її особливість, яка традиція? Про це інтернет, якщо вам і розповість, то відповідь схована десь далеко, на сторінці 5-ій чи 6-ій. Бо ж інтернет заполонили різні фірми й реклами, які влазять руками й ногами в інтернет-світ і заступають своєю обридливою рекламою щось справжнє й далеко цікавіше, ніж їхні розцінки і самопохвала. Інтернет позбавляє користувачів будь-якої відповідальності. Хоча, мабуть, за різні расові та історичні вибрики вас можуть таки  покарати. Ба навіть дісталися до злочинця з "Синім китом". Однак, не лякайтеся, грамотності це не стосується. Ось приклад: спробував я знайти в інтернеті текст відомої жартівливої стрілецької пісні "Гей ви, стрільці січовії!", і там на сайті "Українські пісні" читаю такий куплет: Пам'ятайте, командири, Раз, два, три, Щоб не злетіли ковніри, Раз, два, три. Бо стрільці всі тайни знають, Але вас не поважають, Раз, два, раз, два, раз, два, три. Я дивуюся, бо ж добре собі пригадую, що цей рядок співається так: Бо стрільці всі тайни знають, Але вас ще поважають. Однак на багатьох сайтах недолугі, глухуваті чи ворожі комп’ютерники пишуть, що "стрільці командирів не поважають" замість "ще поважають". Але спробуйте про це їм повідомити, коли або нема адреси, або сайт уже не діє, або ж той, хто це друкував — невідомо чим тепер займається?! А помилка залишилася. Отак знані нам з юності вірші й пісні в комп’ютерному варіанті раптом зазнали змін. Ну а щодо російсько-українських мовних інтернет-стосунків, то тут гора проблем. Або ж таке ще трапляється: раптом в інтернеті з’явилася якась інформація, яку ти прочитав і переповів іншим. Але за годину чи день ця інформація щезає. Таке я бачив сам, коли на одному з поважних сайтів розмістили новину про нашу славну краянку, олімпійську чемпіонку, Героя України Олену Юрковську. Не встиг я гукнути дружину, як інформація зникла і більше не з’являлася. Подібне трапляється і з різними рідкісними архівними джерелами, які наші архівісти й науковці тримають за десятьма замками і бояться показати всім охочим. Пригадую, запропоновані інтернет-користувачам вартісні фольклорно-етнографічні збірники, які згодом теж хтось забрав і кудись поклав, подалі від стороннього ока. І нікому нічого не доведеш. Такий-то комп’ютер, панове!