Три дні драйву, екстриму та музики. Фестиваль Drive for life: як це було

Фестиваль автомотоавіатехніки з року в рік збирає десятки тисяч людей на коломийському летовищі малої авіації. Справжнє свято адреналіну, драйву, якісної музики, літа в повноті цього слова. Свято, яке не має вікових меж, адже кожен тут знаходив щось своє. Окреме містечко, містерія, яка існує лише раз у році.   Цьогоріч організатори перевершили самі себе і зробили три фестивальні дні на противагу традиційним двом.


Навіть щоб описати саму програму фесту, не вистачить регламентованого місця в статті. Тут і стрибки з парашутом, бої автомобілів, польоти на літаках, етап чемпіонату України із автозвуку, польоти на повітряній кулі, автомотопарад, виставка раритетних автомобілів, а ще розваги та насичена концертна програма – серед яких виступи «ТНМК», «Фіолет», «Onuka», «Антитіла», «Тартак», «Jerry Heil» та багато інших.



«Drive for life» - більше ніж просто фестиваль


Підготовка до дійства почалась задовго до його початку, організаторами пророблено чималий шмат роботи, задіяно десятки людей, кожен з яких мав свою роль та місію. Допрацьовані недоліки минулих років, такі як встановлення огорожі, ще більше правил  для всіх учасників дійства – будь-то зона торгівлі чи представники ЗМІ, і це хороший приклад якісної організації. Окремо варто згадати про безпеку, вона вкотре на найвищому рівні. Загалом організація варта овацій.



Проте зі сцени головний організатор Михайло Вовк вкотре наголосив, що без команди людей, які жили цим фестивалем, допомагали, творили його, нічого б не вийшло. І подякував всій фестивальній команді. А ще зізнався, що Drive for life 2020 - бути.



 «Фестиваль прекрасний, дійсно відчувається цей весь драйв, з кожним роком помітна вдосконалення,  він стає ще кращим.  Організатори - неабиякі молодці, вони враховують недоліки минулих років, а ще дуже тішать задоволені обличчя людей. Ці дні ми стоїмо на контролі, клеємо людям браслети, ми також займались підготовкою передфестивальною, прибирали територію, сіно «грабали», проте в нас більше задіяні саме хлопці, адже тут більше власне чоловічої сили потрібно, оскільки це аеродром, а дівчата вже роблять те, що їм під силу», - каже волонтерка Іванка Довганюк.



Віталій і Вікторія приїхали сюди з Отиніяї, ми їх зустріли в черзі на політ на літаку. Дівчина поділилась, що минулого року теж мала намір політати, проте не вийшло, тепер прагне втілити мрію.



Літаки над Коломиєю здіймались в небо від самого ранку до настання сутінок. Пари, діти із батьками, охочих політати було вдосталь, звісно, задоволення не з дешевих, проте емоції на все життя. А ще величезна кількість атракціонів, розваг, окреме містечко, де можна посмакувати різного роду страви - від традиційних українських до японських суші, випити коктейлі чи каву. Представників коломийського бізнесу, та і не тільки, теж було вдосталь.



«Цього року наша мінікомпанія  «Finecase» вирішила бути спонсорами і ще й до того продавати товар на фестивалі. Дуже багато знайомств, клієнтів, багато гостей завітало до Коломиї з інших міст країни. Багато емоцій, літаки, повітряні кулі, подобається все», - ділиться Назар Нагірняк, підприємець.



«Ми вже не перший рік поспіль долучаємось до фестивалю, як друкарня. На мою думку, фестиваль цьогоріч ще більш детально організований. Кожного року я його відвідую із своїми дітьми, це сімейне свято. Для дітей ціла купа атракціонів, хлопцям моїм цікаво було на машини та мотоцикли глянути, вони це дуже люблять», - каже Марина Коврига, директор друкарні «Файно-друк».



Фестиваль не забуває про благодійні справи


Також вже втретє поспіль до фестивалю доєднуються представники благодійного фонду «Коник Хелп», які цьогоріч підготували благодійну фотозону та стіну побажань на підтримку онкохворого Михайлика Клапчука.


«Загалом співпраця з цим фестивалем є дуже знаковою. Оскільки ми вже не вперше співпрацюємо із організаторами, котрі доєднуються до тих справ благодійності, які творимо ми. І разом, об'єднавши зусилля, вдається ще більше допомагати людям. У нас тут діє фотозона, яка демонструє, що долучатись до благодійності можна в різний спосіб. Люди підходять, пишуть свої побажання для хворого Михайлика, який 8 років бореться із раком. Дехто доєднується фінансово. Насправді, коли ти сам на сам з проблемою, - це важко, а коли об'єднуються люди, такі як в нас в Коломиї, вдається долати будь-які труднощі», - каже директор БФ «Коник Хелп» Назарій Тодорів.



Бої автомобілів


Вже традиційно втретє за час існування фестивалю відбулись змагання із боїв машин. Ми поспілкувались з Романом, який вже не вперше бере участь.



«Наша компанія «Сем-Авто» вже втретє поспіль бере участь у цих змаганнях. Так вийшло, що цього разу ми  зайняли друге місце. Проте участь все одно того варта. Ми виступали на чорній «Волзі». Загалом було 6 автомобілів, в більшості всі марки «Жигулі» і одна  єдина наша  «Волга», - розповідає Роман Доброводський.


Роман зізнається, що якщо враховувати тільки фінансову частину, то такі заняття є невигідними, адже машина потребує вкладень, ремонту, проте враження, які отримуєш, не виміряти в грошовому еквіваленті. А також хлопець розповідає про допомогу команди, без якої теж нічого б не було.


Окремо варто згадати про музичну частину, яка була своєрідною кульмінацією кожного фестивального вечора, проте не його закінченням. Коломийське летовище на кілька днів перетворилось на музичне містечко, де виступали кращі українські гурти та виконавці.



«Публіка, як завжди, на висоті. Видно, що з’являється вже певне покоління, музично виховане цим фестивалем. Потрібно пам’ятати, що фестиваль - це не тільки гарне проведення часу, зустрічі з друзями, але й внесок в культуру. ДФЛ з цим чудово справляється. Молоді в Коломиї пощастило з таким фестом», - лідер гурту «Монополія» Олексій Маркес


І в підсумку серця натовпу наповнювались музикою, закохані пари танцювали під спів улюблених виконавців, хтось в той час піднімався на повітряній кулі і споглядав все з висоти пташиного лету, та об’єднувало всіх те, що  вони були тут і зараз,  ловили ці найпрекрасніші миті справжнього драйвового літа.



 




Автор: Віталій Бирчак


 Фото: Андрій Каня