ЧИТАЙ. ДИВИСЬ. СЛУХАЙ

logo

Скільки мешканців мала Коломия за Австрії

Лише в ХІХ столітті, за Австрії, почали вести загальний перепис населення міст і сіл Галичини. До того, його вели осібно поляки (римо-католики), євреї (іудеї) й русини/українці. Власне, йшлося про релігійну й конфесійну, а не національну належність.
Перший такий відомий мені перепис стосується 1858 року. Віденський довідник подає, що тоді в Коломиї мешкало 16315 осіб, з них — 3400 римо-католиків (переважно поляків), 4534 греко-католиків (українців), 8224 іудеїв (євреїв) і 158 акатоликів (очевидно, німців-протестантів).
Наступна інформація є з 1869 року і як, не дивно, але читаємо, що в Коломиї є 460 будинків і 8000 мешканців. Чому тільки 8 тисяч? Це помилка, чи це, може, наслідок якоїсь пошести, яка тоді вразила наше місто й околиці?
У 1880 році в Коломиї нараховувалося 23109 містян, але в довіднику не подано національної чи релігійної належности, а тільки кількість мешканців на різних коломийських кутках чи передмістях та колоніях, яких тоді було в нашому місті сім: Кутське, Надвірнянське, Снятинське, Станиславівське передмістя, Ринок і німецька колонія Маріягільф. Найбільшим передмістям було Надвірнянське (це територія в напрямку Шепоровець), а відтак ішов Ринок (середмістя).
У 1882 р. урядовий інформатор повідомляв, що в Коломиї мешкає 24 662 особи: 3941 римо-католик, 4076 греко-католиків, 781 євангелистів (німців), 15000 іудеїв (євреїв).
У 1900 р. в Коломиї нараховувалося 34188 містян, з них 17 133 чоловіків, і 17055 жінок; за віровизнанням: 16568 іудеїв, 9518 римо-католиків (переважно поляків), 6653 греко-католиків (українців), 1449 протестантів (переважно німців). Подано також і поділ за мовами, який майже збігається з релігійним, однак дивно, що українською розмовляло 7419 осіб, тобто більше, ніж подавалося українців. Причина може полягати в тому, що деякі українці належали до римо-католиків. Їх в українському середовищі називали латинниками.
У 1901 р. Коломия мала 32328 містян і 1860 вояків. За 10 років, як повідомляла місцева газета «Русская Рада», людність збільшилася лише на 4 тисячі. Такий приріст був малим і пояснювався тим, що занепав промисел на нафтових копальнях у с. Слободі, а також, що багато місцевих євреїв виїхали до Африки й Америки.
У 1911 р. людність Коломиї у відсотковому відношенні виглядала так: 51% іудеїв, 25% римо-католиків, 24% греко-католиків. Перед війною у місті над Прутом жило приблизно 40 тисяч мешканців. Така строката людність нашого міста пояснюється тим, що Коломия й тутешній край були привабливими з різних оглядів - корисних копалин, бізнесу, толерантного й працьовитого місцевого населення та демократичних законів цісарської держави.
А відтак почалася страшна Перша світова, в якій загинуло від голоду й холоду, на фронтах і в полоні багато коломийців, а деякі з них еміґрували і вже ніколи не повернулися до отчого порогу.
Микола Савчук, почесний краєзнавець України