Більше десяти років минуло, як ми вигадали це гасло і лише за останні кільканадцять місяців стало зрозуміло, наскільки воно штучне і більше схоже на мрію, ніж реальність. Революція 2004–2005 років дала можливість нам прокинутися від тривалої анестезії Радянського союзу: буремні 90-ті приспали новонароджену країну турботами про хліб щоденний і замислюватися про високі ідеї розвитку держави та роль громадянина в цій державі було не на часі. Тодішні очільники народного збурення добре відчули, що українцям вкрай необхідна ідеологія, так-так, якась загальна, бодай примітивна, та ідеологія всієї країни. От тоді й прозвучало пресловуте: «схід і захід разом». Я пам’ятаю, як студенткою йшла до Маріїнського парку подивитися на «них», приїжджих проплачених з Донбасу, вони були здебільшого беззубі і п’яні, сил протестувати там у них не було, вони винувато посміхалися і йшли за порцією баланди, яку їм обіцяли при вивезенні з рідних країв як «триразове харчування». Насправді, проблема не у людях Донбасу, вона набагато глибша і ховає у собі філософський світогляд цілого материка. Десь на теренах східних кордонів нашої держави проходить уявний водорозділ Європи та Азії, саме нам «пощастило» замикати європейську модель світобачення і частково захоплювати азійську. Як і будь-який природний бар’єр, він не буває чітким і виділеним загорожею. Через те, що країна має чіткі кордони, ми всі, український народ, виявилися у полоні боротьби світоглядних систем на своїй території. У чому ж полягає основна відмінність східних і західних цінностей? Дуже просто: у західного суспільства основною цінністю є людина, індивід, напротивагу східному, де основна цінність – держава, суспільство, община. Так колись орда, маса без людського обличчя, завоювала цивілізовану Русь, де родина і особистість важила набагато більше ніж держава і тому армія не мала такої унітарності, єдності і відповідно потужності як вузькоокі завойовники. Цей приклад чітко проявляється у сучасному світі, саме це і є нашою основною відмінністю від східних сусідів, а Донбас виявився тією сірою зоною, де чи не в кожній оселі йде боротьба окремого та загального. Тож тепер для розуміння тієї війни, яка вже давно вийшла за межі Донецька та Луганська і стосується кожного з нас, маємо ставити собі інше питання, вже не «кто виноват?» і «что делать?», а як переконати наших співвітчизників, що основною цінністю західної культури, цивілізованого світу сьогодні є людина та її життя?! Жанна КУЗНЄЦОВА