Час Адвенту Готуватися до Різдва в Швайцарії починають за чотири тижні до настання свята. Перша неділя грудня називається Адвент. З давніх-давен цей час відводився для посту та молитов. Проте, сучасне життя внесло свої корективи, і цей час тепер виглядає не такий вже й сумний чи строгий. Навпаки, передсвяткова метушня різдвяних ярмарків, кольорові миготливі вогні примушують забути про глибокий сенс очікуваного свята. Місяць до Різдва має тепер свою назву, і це не Адвент: ім’я йому – Комерція, Бізнес! Вже навіть з кінця жовтня в магазинах та супермаркетах починають продавати ялинкові прикраси, гірлянди. Реклама закликає до придбання подарунків близьким та рідним. Звідусіль лунають різдвяні та новорічні мелодії. Та хто ж тут буде хоч на хвилинку задумуватись про піст чи молитву?! Супермаркети в цей час стають для народу храмом, зате справжні церкви стоять порожні. Як, зрештою, й впродовж решти року. Проте, до традицій! Отже, від першого Адвенту починають вести "зворотний відлік". Маленьким швайцарцям у цей час часто дарують спеціальні календарі з віконцями, за кожним з яких заховано невеликий подарунок. Дорослі ж вважають за краще запалювати свічки на спеціально прикрашених вінках. Це – різдвяні вінки, часто стилізовані, з хвої, дерева, кори чи лози з чотирма свічками, першу з яких запалюють в перший тиждень Адвенту (тобто за чотири тижні до Різдва), другу – в другий, і так далі до самого свята. На Різдво запалюють всі чотири свічки. Також в Швайцарії, особливо в католицьких кантонах, часто можна побачити шопки. Влаштовують їх навіть на власних подвір’ях, багато оздоблені та освітлені. Цікавий випадок стався 2014 року в кантоні Цюрих, у містечку Кюсснахт, яке знане тим, що там мешкають відомі зірки та багатії. Американська співачка Тіна Тернер, котра вийшла заміж за свого продюсера швайцарця Ервіна Баха, вирішила з нагоди свого народження та Різдва зробити подарунок місцевим мешканцям. Вона витратила майже 200 тисяч франків на святкове освітлення вулиць. Всі були захоплені таким щирим жестом, але по святах вдячні швайцарці ввічливо надіслали їй рахунок за електроенергію. Окрім супермаркетів активно працюють різдвяні ярмарки. Там можна придбати сувеніри та подарунки ручної роботи, які є дещо дорожчі, проте індивідуальні. Також частують гарячими напоями, традиційним різдвяним ґлінтвайном (алкогольний напій на основі червоного вина з додаванням меду, кориці, апельсинів, цукатів, лимонів, гвоздики). Останні приготування до свята Однією з найважливіших різдвяних традицій в Швайцарії є випікання домашнього печива за старовинними фамільними рецептами. Швайцарці твердо переконані, що купувати різдвяне печиво в магазинах – це практично злочин. Часто вони це печиво не їдять, а загортають в пакунки ручної роботи і дарують родичам та друзям. В італомовному кантоні Тічіно (Тессін) випікають переважно багатий солодкий різдвяний хліб панеттоне, він може бути з родзинками, цукатами чи шоколадом. Взагалі гастрономічні традиції тессінців схожі до італійських регіонів Ломбардії та П’ємонту, адже колись цей регіон належав до тих земель. Ще сто років тому тут в долинах жили бідні селяни і пастухи. Чоловіки часто їздили на заробітки до французької чи німецької Швайцарії, як наприклад на будівництво залізничного тунелю Ґоттард у 1870-х роках. Стіл місцевих мешканців був простий та бідний, часто їжі у великих родинах не вистачало. Але на Різдво старалися готувати багату вечерю. Що цікаво, страви не були пісними. Але їх споживали після опівночі, як родина поверталася додому зі святкової різдвяної Літургії. В давнину однією з головних різдвяних потрав регіону навколо озера ЛаґоМаджоре була "büsecca", гаряча страва з телячого м’яса, жирного сала чи шинки, парміджано, масла, цибулі, моркви, селери чи картоплі. Її готували спеціально на честь емігрантів та заробітчан, котрі повертались додому на Різдво. Це свято тут, як і в інших християн, одне з головних у році. Тут є приказка: "Natalecon i tuoi, pasquaconchivuoi" – "Різдво з твоїми, Паска – з ким хочеш", це означало, що Різдвяні свята обов’язково мусять бути в родинному колі. Також на стіл сервували ковбаси, місцеві шинки, сальсіччі та салямі. Часто Різдво називали "ilgiornodellacarne" – "день м’яса" саме тому, що впродовж року ніхто не міг дозволити собі добрий шмат свинини чи телятини на обід. Святковий стіл не обходився без різотто з куркою, щоб таким чином задобрити курей, аби вони неслися наступного року. Їли ще цибулевий суп, мортаделлу з відвареною картоплею і, звісно ж, сири. На десерт подавали гарбузовий пиріг та солодкий хліб з горіховим маслом або смородиною. Запивали все червоним вином, вірили, що в ту ніч вино перетворюється на кров. Натомість на столах міщан не бракувало гусятини, каплунів, дичини, білого хліба та тістечок. "Spampezi" – тістечка зі спеціями готували за старовинними рецептами, використовували форми, які передавались з покоління в покоління, щедро поливали медом, корицею та горіхами. Сучасні тенденції Впродовж більш ніж ста років Швайцарія змінилася кардинально, стала однією з найбагатших країн світу. Це також відобразилося й на столах місцевих мешканців. Хоча не всі у цій країні живуть заможно, багато існують за межею бідності в місцевому розумінні, але на Різдвяні свята все ж витрачають більше, ніж потрібно: закупи продуктів роблять так, ніби вже завтра має бути кінець світу. Але така тут мода – якщо йде релігійне свято і всі магазини будуть зачинені один день, то харчів закуповують, ніби супермаркети не працюватимуть тиждень. Сучасні гастрономічні вподобання тессінців значно відрізняються від вподобань та можливостей предків. Тепер для господинь, особливо молодих, які не виховані на традиціях, весь процес приготування до святкової вечері є надто трудомістким. Вони віддають перевагу родинним вечерям в ресторанах, які пропонують меню на будь-які смаки: від омарів до фазанів, від морських окунів з різотто до дичини з фаршированими каштанами. Та все ж більшість родин, особливо, якщо ще жива хранителька роду nonna, тобто бабуся, святкують Різдво вдома. Запалюють воскові свічки на ялинці, дуже трепетно і консервативно ставляться до атмосфери різдвяного вечора. Тільки близькі, рідні, тепло і домашній затишок. І хоча сніг на Різдво в Тічіно величезна рідкість, але дух Різдва тут присутній. Ірина МИХАЛКІВ-ВИННИК Читайте також: Журналістка з Коломиї про Швайцарію зсередини. ФОТО