Рада вітати Тебе, Читачу, у моєму селі. Якщо читаєш ці рядки, то свята пережив і почуваєшся в доброму здоров’ї. Певно, думаєш: "Всьо! Найважче позаду, більше роботи не буде аж до Паски". Так от розповім Тобі історію про одну (а може 1001) домогосподарку і її безробітні будні.  Безробітна Рано-вранці досхід сонця, ще півень дрімає, В Галі вже будильник дзвонить – до праці збирає. Хоч вона і не директор, і не має стажу, Все одно йде на роботу – в домашню упряжу. Тут її щодня чекає купа господарки: В курнику – як за рабиню, в стайні – за доярку. Поросятку дати їсти, винести гноївку, І боронь же її, Боже, захляпать бруківку. Десь за півтори години, як почався ранок, Чоловік пролупить очі: "Подавай сніданок! Попрасуй штани, сорочку, напастуй ми мешта, Ну а я сі вдіну, вмию і зроблю всьо решта". Після тата прибігають за мамою діти: "Де мої шкарпетки, майка?", "Що маю одіти?". Вже як всіх повідправляє в школу й на роботу, Галя аж відпочиває… в сьомій літрі поту. І не хоче бідна їсти, і не хоче пити. Після того марафону тяжко говорити. А ще треба мити посуд, на кухні прибрати, Позбирати брудні лахи, дрова поскладати. Перебрати чисту постіль, наварити їсти, І за своїм чоловіком в гаражі підмести. Прикрутить полицю в шафі і гачок у стайні, Бо всі ходять на роботу, а вона лиш крайня. Ввечір Галю все чекає те саме, що рано. Й годі кликать чоловіка – приріс до дивану. А коли годинник вдарить дванадцяту ночі, Ледь сердешна йде до хати, щоб стулити очі. І не раз їй хлоп уколе, як буває сварка: "Ну а шо ти дуже робиш, домогосподарко?". Тож згадайте нашу Галю, дорогії люди, І завжди цінуйте щиро тих, хто вдома годить!". АВТОР: Зоряна ДЗЕРА                             І не хоче бідна їсти, і не хоче пити. Після того марафону тяжко говорити. А ще треба мити посуд, на кухні прибрати, Позбирати брудні лахи, дрова поскладати. Перебрати чисту постіль, наварити їсти, І за своїм чоловіком в гаражі підмести. Прикрутить полицю в шафі і гачок у стайні, Бо всі ходять на роботу, а вона лиш крайня. Ввечір Галю все чекає те саме, що рано. Й годі кликать чоловіка – приріс до дивану. А коли годинник вдарить дванадцяту ночі, Ледь сердешна йде до хати, щоб стулити очі. І не раз їй хлоп уколе, як буває сварка: «Ну а шо ти дуже робиш, домогосподарко?». Тож згадайте нашу Галю, дорогії люди, І завжди цінуйте щиро тих, хто вдома годить!».