Досить тривалий час всі українські та іноземні державні діячі, експерти, журналісти, бізнесмени і вчені одноголосно твердять: «Україні необхідно провести комплекс реформ, тому що без них неможливо зупинити стрімке падіння економіки та почати успішний інтенсивний розвиток держави». Наше керівництво, котрому громадяни висловили свою довіру на Майдані, президентських та парламентських виборах, підготувало пакет таких реформ. В даний момент ми є свідками й учасниками впровадження конституційної, економічної, адміністративної, правоохоронної та деяких інших реформ. Дуже багатьом людям не до вподоби зміни, які передбачені нововведеннями в цих сферах суспільного життя. Але «закон є закон», і з цим не посперечаєшся – всі громадяни зобов’язані дотримуватись і неухильно виконувати його задля розвитку і блага всього народу, як це прийнято робити в цивілізованих демократичних країнах. Про всі тонкощі та аспекти комплексу реформ і їхню якість об’єктивно судити надзвичайно складно – для цього бажано, як мінімум, володіти глибокими знаннями в області економіки, географії, дипломатії, логіки, етики, соціології, історії, а в юриспруденції розбиратися десь на рівні Беккаріа, Гроція чи Токвіля. Забезпечення українців можливістю здобувати знання – це єдине завдання галузі освіти, і ця сфера також зазнає суттєвих змін внаслідок проведення реформ, особливо адміністративної. Користуючись актуальністю теми й тим правом, яке надає стаття 34 Конституції України, висловлю свою думку з цього приводу. Одного разу Уінстон Черчілль сказав неоднозначну, проте влучну фразу: «Вчителі мають таку владу, про яку прем'єр-міністри можуть тільки мріяти». Від себе можу тільки доповнити, що педагог і лікар – це покликання, а не професії. Саме вчителі беруть на себе одні з найважливіших обов’язків перед державою та її громадянами: забезпечення виховання і всебічного розвитку майбутнього покоління; контроль за якісним виконанням учнями державних навчально-виховних програм; утвердження в дітей поваги до загальнолюдських моральних цінностей, історичної та культурної спадщини України, її державного та соціального устрою, законів, традицій і звичаїв; піклування про фізичний, інтелектуальний, психологічний розвиток учнів та їх підготовку до самостійного дорослого життя. Щоб успішно виконати ці обов’язки, викладачі постійно підвищують свою педагогічну майстерність, професійний рівень, культуру та етику, адже не секрет, що одна помилка педагога – це сотня помилок його учня впродовж життя. Не слід також забувати, що першоосновою розвитку дитини завжди є виховання в сім’ї. Саме батьки мають найбільше дбати про своїх нащадків, любити їх й оберігати, слідкувати за здоров'ям, створювати належні умови для їхнього навчання. Держава гарантує кожному громадянину право на безкоштовну середню освіту. Де-факто кожен тато чи мама зможуть у всіх деталях розповісти про обсяг навчальної програми, велику кількість матеріалу для самостійного вивчення, недостатнє матеріально-технічне забезпечення закладів освіти. До того ж зарплата викладача є серйозним стимулом для його натхненної та відданої праці тільки в тих випадках, коли вона включає винагороду за «індивідуальні заняття». Тому більшість батьків з посмішкою на обличчі сприймає тезу про безоплатну освіту, і з широко відкритими гаманцями докладає всіх зусиль, які так необхідні для вирішення проблем навчання своїх чад. Адже чим більші та якісніші знання здобуде дитина, тим легше їй буде навчитись застосовувати їх на практиці – вона зможе отримати хорошу роботу або почати власну справу, зробити кар’єру та повністю реалізувати увесь свій потенціал. Самостійна та успішна дитина завжди була, є і буде великою радістю, гордістю і нагородою батькам за ту любов, турботу, працю, які вони вклали в її виховання. В Коломиї фінансування галузі освіти завжди було пріоритетним, але реформи, безсумнівно, внесуть свої суттєві корективи. Реформи – це завжди важко та болісно, їх проводять не через надлишок коштів, а через їх катастрофічну нестачу. Багато хто чув про Маргарет Тетчер – «залізну леді», прем’єр-міністра Великобританії, котра жорсткими та рішучими діями в дуже стислі терміни змогла вивести свою країну з важкої економічної кризи та здобула перемогу у військовому конфлікті з Аргентиною. Але для переважної більшості британців баронеса Тетчер назавжди залишиться «відьмою, що відібрала у дітей молоко» – вона відмінила безкоштовне харчування школярів та спрямувала зекономлені кошти на боротьбу з кризою та підтримку національної валюти. Кожний мешканець Коломиї з невимушеною легкістю зможе перелічити ті проблеми, вирішення яких, на його думку, є першочерговими та потребують негайного збільшення фінансування. Серед них і ремонт доріг, об’єктів комунальної власності, покращення інвестиційної привабливості та інфраструктури міста, допомога учасникам АТО, малому й середньому бізнесу… Але якщо для вирішення цих питань необхідно буде зменшити дотації з бюджету міста закладам освіти? Децентралізація – це передача низки повноважень держави територіальним громадам. Тільки чітко сформульована й аргументована позиція всієї громади Коломиї є основою для прийняття прагматичних рішень владою. Отже, все в наших руках – що посієм, те й пожнем.