На перший погляд, вони – звичайна молода закохана пара, але це тільки на перший погляд. Вони шалено полюбляють мандри, шукають непрості шляхи, нетипові для більшості туристів місця. За їхніми розповідями можна знімати кіно, ми ж пропонуємо вам зануритися з головою в цей матеріал і відчути красу моменту ''тепер''.
Анні – 31, вона – бізнесменка, має невеличку кав’ярню в околицях нашого міста, приїхала сюди давно, у 17 років, з тоді ще мирної для нас Росії. Подорожі – це те, що завжди її манить, надихає, від чого вона по-справжньому залежна. Загалом дівчина відвідала понад 20 країн світу. Її коханому Олександру Федьківу – 33, він коломиянин, але народився в Німеччині. Та акцент у цій статті буде, власне, на їхній спільній мандрівці островами. Про ночівлі просто неба, подорожі на каяках, ловлю змій і людську доброту за тисячі кілометрів від рідного дому – далі у матеріалі.
Таїланд – точка відліку і велика добра справа
У цій країні кожен з наших героїв опинився свого часу, хоч ідею летіти спершу запропонувала Анна. Олександр знайшов там роботу, і поки наша героїня сумнівалася, летіти чи ні, в нього вже не було вибору, адже його там чекали. Та не мине багато часу, як вона прилетить до нього до Таїланду, взявши квиток в один кінець. Того ж дня за іронією долі за нерентабельність закривають бар, в якому працював Сашко барменом, і вони опиняються в чужій країні без житла. І тут починається казковий сценарій.
Олександр: ''Ще раніше я познайомився з арабом з Ізраїлю, ми тоді просто пили каву, його звати Мо, скорочено від Мохамед. Якось у розмові він сказав: ''Якщо будуть якісь проблеми – звертайся'', і я вирішив зателефонувати. Кажу йому: бар закрили, не маємо де жити, чи можеш допомогти? Він за деякий час приїхав на машині, завантажив наші речі, забрав нас. Ми під’їхали в дуже крутий район, там був будинок, який, власне, будувався з басейном усередині. Він просто дав мені ключі і каже: живи поки що тут, а потім знайдеш собі житло і переїдеш. У підсумку я прожив там 3,5 місяця''.
Дім був недобудований – чоловік придбав за власні кошти для них ліжко, холодильники, які одразу наповнив їжею, доробив кухню. Мо був місцевим бізнесменом, кучерявий, завжди з сумкою-''бананкою'' на грудях, в окулярах за долар, які часто забував у кафе і купував інші. Надзвичайно проста і добра людина, розповідають герої.
Анна: Перевагами Таїланду є неймовірно смачна їжа, там багато рослин, овочів, фруктів, гарна природа, а ще – тайці надзвичайно хороші і привітні люди. І летіти туди однозначно варто, проте, якщо ви маєте вдосталь часу. Якщо це тиждень-два, то краще не летіти – надто мало.
Подорож-розвідка
Анна зізнається, що прагне виїхати з Коломиї і шукає відповідне місце. Вона багато подорожувала, починаючи з типових турів до Єгипту, Туреччини, ОАЕ і закінчуючи самостійними мандрівками Португалією, улюбленою Італією. Та зараз їй до душі більше Азія. А от о. Балі і Філіппіни – це була радше мрія і подорож-розвідка.
Анна: Жити на Балі і жити в Коломиї – це фактично одне і те ж по цінах. Там – велика кількість туристів, постійні пробки на дорогах, все дуже активно. Є, звичайно, місця з повною релаксацією, проте це радше на власних віллах. А мені подобається відсутність цивілізації, маленькі мальовничі острови з пальмами та райським видом. Там гарно, проте надто шумно, я б сюди точно не переїжджала. Проте ми місяць жили на острові Балі, опісля полетіли на Філіппіни, через певний час – знову на Балі, згодом жили на індонезійських островах, їх ще називають райськими, на одному з яких – острові Гілі- Траванган – дозволені будь-які види наркотиків. А от на Балі за це передбачена смертна кара або в кращому випадку – ґрати десь на років 17.
Олександр: Філіппіни – надзвичайно живописні, скрізь скелі, гори, та якщо порівнювати ціни, то номер у готелі (в туристичному місці) коштував від 20 доларів, в той час, як на Балі ми жили в номері за 6 доларів з кондиціонером і з усім необхідним. Люди, які бувають у Європі, скажуть, що і 20 – дешево, проте не варто порівнювати в цінах Європу й Азію. В подорожах ми часто їздили по ринках, шукали найдешевші овочі, фрукти, старались не купувати в супермаркетах, у нас був орендований скутер, в інтернеті ми читали відгуки про заклади харчування, куди варто їхати, а куди, навпаки, ні. Ціни на фрукти – від 10 до 50 грн/кг. Овочі там дешевші, ніж у нас. Найбільше витрат забирає саме переліт, вартість якого – від 650 доларів туди і назад.
Вони часто спілкувалися з місцевими мешканцями, більшість з яких, будь-то Балі чи острови Індонезії, рідко бували навіть на сусідніх островах. Коли запитували: ''Звідки ви?'' – наші герої відповідали: ''З Коломиї, Україна'', на що ті запитували: ''Який це острів?''. А ще була пригода на каяках, більше 20 км вплав за добу і нічліг на березі океану в самотній бамбуковій хатині, яка радше слугувала місцем для зберігання чогось.
Їжа
Розповідають обоє: У Таїланді – це, звісно, різноманітний рис з добавками, овочами з гострим соусом, загалом багато рослинної їжі, а оскільки наші герої не їдять м’яса, для них це лише плюс. В Індонезії, навпаки, їжа менш гостра, на відміну від Таїланду. З екзотичних фруктів ми їли дуріан, в якого постійно інший післясмак: комусь віддає цитрусовими, горіхами, іншим – тірамісу. Фрукт, який має дуже своєрідний неприємний запах. Щось середнє між брудними шкарпетками і гнилою цибулею (посміхаються). Так сталось, що ми потрапили в сезон цих фруктів. Їли майже щодня. Ціна в тих краях на них від 20 грн за маленький і 300 – за дуже великий. В Україні в середньому – від 2000 до 4000 тис. грн.
Про курйозні ситуації: півнячі бої, ловлю змій і мавп’ячі ''розборки''
За піврічний час мандрівки було чимало курйозних ситуацій, про які герої розповідають часто зі сміхом. Сюди можна віднести сусідських філіппінських півнів, які не давали спати нашим героям. Як з’ясувалось пізніше, це були не прості півні, а бойові, власники яких заробляли на ставках чималі гроші. А ще було спілкування з мавпами.
Олександр: Одного разу ми зупинилися, щоб погодувати фруктами всіх мавп, яких зустріли попри дорогу. Та прийшов один самець і почав відбирати в інших їжу. Понабирав і в щоки, і в лапи, і бере, і бере. Я почав забирати в нього і віддавати тим назад, і тут він починає на мене скалитись, кидатись, а то неабияк лячно, мавпа не маленька, в підсумку я віддав всі ті фрукти і від гріха подалі поїхав геть, така от історія (посміхається). Якщо залишити хату відкритою, можуть вдертися, поперевертати все. Були випадки, коли розірвали сидіння в байку в наших друзів. Про змії – то ще інша розповідь. Одного разу, ще коли гостювали в Мо в Таїланді, в наш дім заповзла змія – така цікава зелена, і я вирішив її впіймати. Я, звісно, не змієлов, проте впіймав, а вона розвернулась і вкусила мене за палець. Я злякався, скинув її і зрозумів, що тепер її потрібно обов’язково ловити. А зловив я її вже як змієлов. Раз – і в пластмасову банку та почав швидко в інтернеті шукати інформацію про неї. Почала підніматись температура. То виявилась бананова змія, яка отруйна, проте для тварин, для людини – це лише підвищення температури, і я ще заїхав для страховки в аптеку і показав її лікареві.
Анна: Цьогоріч теж були історії зі зміями, Сашко навіть плавав з однією з найбільш отруйних в океані, думаючи, що вона не отруйна. Один відпочивальник з острова навіть маску дав зі словами: ''Все окей, вона не отруйна…''. Сам, як пізніше виявилось, був на острові лише кілька днів.
Про подорожі, людей і їх сенс
Олександр: Якщо в тебе достатньо грошей, ти можеш дозволити собі все, подорож не буде справжньою подорожжю. Якщо в тебе є ліміт, ти змушений докладати чимало зусиль, щоб вкластись в нього, шукати житло, спілкуватись з місцевими і багато всього, тоді це подорож, і вона повинна тебе змінити.
Анна: У нас в країнах Європи йде постійна гонка за грошима, ми постійно витрачаємо енергію, там, навпаки, ти тією енергією наповнюєшся. Надихає ставлення місцевих до життя, ніхто нікуди не поспішає, будь-то черга до каси в котромусь із закладів чи супермаркеті. Так, там інші люди, які в +15° можуть ходити у пуховиках, багато з них ніколи не подорожували навіть на сусідні острови, проте вони надзвичайно щирі, відкрити, чесні і добрі.
Мандри дають так багато, вони розширюють межі, наш світогляд, показують світ таким, яким він є. Адже все наше життя – це суцільна подорож.
АВТОР: Віталій БИРЧАК
Читайте також: З іспанського "мегаполісу" до писанкової Коломиї: історія молодого підприємця Михайла Шарабуряка. ФОТО