Одним із яскравих парамедиків "Швидкої" є красунчик та улюбленець жінок Ден. Його роль зіграв український актор (уродженець Коломиї - прим. Дзеркала медіа) Сергій Лефор. Він поєднує гру в кіно й серіалах із активними виступами в театрі, а крім того, встигає підтримувати відмінну фізичну форму.

Журналісти hochu.uа розпитали Сергія про зйомки в новому сезоні "Швидкої", гру в театрі, повідомлення шанувальниць і, звісно ж, заняття спортом. Про це та більше — в ексклюзивному інтерв’ю. 

Можу сказати, що трагічна подія — серйозне кульове поранення Шульги під час виклику, яким закінчується третій сезон, — дуже вплине на всіх персонажів, і Ден — не виняток. Гострі сюжетні повороти будуть випробовувати мого героя на міцність. Він навіть спробує знайти себе в інших професіях. Упс, спойлер… Та як же без нього!

У чому для вас головна складність грати роль парамедика?

Та немає ніякої складності, у нас же ситком — тут все легко й весело. Хіба що нові назви хвороб чи якихось складних діагнозів, але, здається, до їх швидкого запам’ятовування я вже звик.

Поліна Фролова — класна акторка! Радий, що попрацювали разом. Із Поліною ми познайомилися безпосередньо на знімальному майданчику "Швидкої". Спочатку притиралися один до одного, а вже за кілька днів пили разом каву і точили ляси так, наче знайомі не один рік. Вже не пам’ятаю, як саме я там вихвалявся, але як досвідчений актор-парамедик показав їй, як правильно тримати ларингоскоп (усміхається — ред.). 

Бути актором (а ви ще й актор театру) означає запам’ятовувати багато тексту. Мабуть, у вас гарна пам’ять?

Так, думаю, що пам’ять у мене хороша. Справді, граючи в театрі, доводиться вчити великі обсяги тексту. До прикладу, в виставі "Небезпечні зв’язки" у мене 72 сторінки діалогів і великі монологи. Вважаю, що пам’ять потрібно тренувати, як і, наприклад, м’язи нашого тіла.

Тому важливо вникати в суть та усвідомлювати, що саме твій персонаж хоче передати тими чи іншими словами. Я страшенно не люблю вчити текст удома — перечитую, але не вчу. Щоправда, якщо його багато,
можу зазубрити — іноді доводиться.

Бувало таке, що забували слова під час вистави?

І таке бувало. Насправді, це звичайна практика — забути слово чи викинути речення з монологу. Коли таке трапляється, на допомогу приходить імпровізація і твій словниковий запас. Головне, щоб партнер не підвів! Із останнього — була в нас вистава в Чернігові, в якій мій персонаж мав багато сцен про кохання з різними жінками. Значить, почалася друга дія, починаємо грати, і я маю звернутися до мадам де Турвель на ім’я. Уявіть собі, дивлюся на неї і просто не пам’ятаю, як саме її звуть. Тобто, ім’я акторки я знаю, а от персонажа — взагалі ні. Тож стою, тягну паузу, а сам думаю: "Ну, як же тебе звати?!". Словом, минуло всього 3 секунди і я згадав, але для мене вони були цілою вічністю! :)

Поєднувати зйомки та театр важко, але можливо. Всі графіки та плани готуються заздалегідь, і я стараюся їх узгоджувати один із одним. Наприклад, у мене є своя зайнятість у репертуарі театру на місяць, і я знаю, в які дні я можу зніматися, а в які ні.

Щоправда, бувають накладки, і тоді доводиться, або змінювати дату знімань, або ж виставу в репертуарі. Чимало було таких випадків, коли я не міг зніматися, тому що в мене була вистава чи гастролі, а всі квитки розкуплені, і тут нічого не вдієш.

Так, дівчата пишуть, і досить багато. Та я майже нікому не відповідаю, за винятком якихось приємних повідомлень. Багато фанатів думають, що ми добре знайомі й дозволяють собі писати різну маячню, звертаються до мене не як до актора, а як до персонажа. Часом це виглядає дуже смішно.

До речі, на вулицях мене також упізнають. Особливо в людних місцях або ж на касі в супермаркеті, і такі між собою: "Це він?", "Ніби він!", "Та кажу ж він!". Буває, що просять фото. А я завжди "за". Це класно! :)

Тут все просто: я вважаю, що кохання — це інтимна річ. Тому не хочу його виносити на загал.

Ви в чудовій формі. Просто отримуєте задоволення від спорту чи займаєтесь цілеспрямовано заради отримання характерно-маскулінних ролей?

Я люблю спорт. Він приносить багато задоволення.

Ще з дитинства я ходив на різні секції: плавання, бокс, дзюдо, карате, айкідо, баскетбол, волейбол, легку атлетику. В студентські часи брав участь у змаганнях із баскетболу, і досить успішно. А згодом зрозумів, що мені подобається "ударка". І відтоді почалися заняття кікбоксингом, а пізніше й крав мага (ізраїльська самооборона, базована на принципах рукопашного бою). Я тричі на тиждень ходжу в тренажерний зал, і тричі — на кікбоксинг чи крав мага (міксую залежно від настрою і бажання).

Я займаюся для себе і трохи для роботи. Але можу сказати, що після того, як мене затвердили в "Швидку" на роль Дена, я поринув у спорт ще активніше, ніж раніше. Хотів покращити фізичну форму. Тож, виходить, акторство також вплинуло і стало додатковою мотивацією для спорту.

У мене є все, що треба: живі батьки, дім, сім’я та робота, яка приносить задоволення і ресурс для життя. Я не мислю категоріями мрій. Головне — бути людиною і радіти тому, що живеш! 

Довідка "Дзеркала": Сергій Лефор після закінчення Коломийської СШ №1 навчався у Коломийському індустріально-педагогічному технікумі, згодом закінчив Інститут мистецтв Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Працював у Коломийському драматичному театрі ім. І. Озаркевича. Від 2017 року працює в Чернігівському обласному академічному музично-драматичному театрі ім.Т.Шевченка.

Читайте також: Сергій Лефор з Коломиї зіграв "Говерлу" у фільмі "Позивний "Бандерас". ФОТО

У серіалі "Спіймати Кайдаша" зіграв ще один коломиянин