Іван Підлисецький, колишній довгорічний фотокореспондент газети "Червоний прапор".
- Я працював фотокором у газеті, яка мала 20-тисячний тираж і виходила чотири рази на тиждень. Можете собі уявити весь масштаб роботи! У Коломиї тоді працювало 27 підприємств, було про що писати й що фотографувати. Зараз кажуть, що тоді газети були нецікаві. У порівнянні з нинішньою пресою, може воно й так, але інакше бути не могло. Цензура була несамовита. Про те писати не можна, про се - не можна; фоткати багатоповерхові будинки не можна. А тоді якраз, здається, на початку 60-х у Коломиї забудовувася мікрорайон вулиці Богуна, з'явилося будівельне чудо - перша в місті дев'ятиповерхівка. Але її ніхто не мав права знимкувати. Чого - дотепер не розумію. Мости фотографувати не можна. Я хотів був сфотографувати найстарішого мешканця Коломиї, але мені чомусь не дозволили. За тобою постійно стежило пильне око партії. Партія пильно стежила, аби ніхто не виділявся достатком. Як ставив пристойну хату, органи допитувалися, звідки гроші взяв. Мене, щоправда, на тягали, коли будував велике помешкання, - я був чоловіком відомим і "надійним". Зараз скаржаться на погані дороги, але тоді дороги були ще гірші. А от роботою були забезпечені всі, не те, що нині. Болить мені душа, що люди виїжджають масово на заробітки. Ще трохи - й Коломия перетвориться на друшляк...
Леонід Мельник, мистецтвознавець, колишній викладач гімназії.
- Втішає, що з'явилося багато цікавої літератури, як художньої, так і науково-пізнавальної, про що раніше й мріяти не міг. От тільки ціни кусаються. А що стосується забудови середмістя, тут багато несмаку. Попри окремі справді гарні нові споруди (наприклад, будинок, що збудовано навпроти музею історії Коломиї, а чого лиш вартує собор на Театральній!), архітектори порушують стиль. Наскільки мені відомо, деякі історичні споруди навмисне доводять до аварійного стану, аби їх потім списати й збудувати на тому місці чергову багатоквартирку. Тішить, що активізувалося в місті мистецьке життя. За радянської влади вся справжня культура була в загоні. Появилося чимало публікацій з історії Коломиї - різної наукової вартості. Ось зараз я готую до публікації критичну статтю про дві книжки одного добре знаного коломиєзнавця. У тих книжках автор неправильно тлумачить значення певних історичних періодів для розвитку національної самоідентифікації українців. Закоренилося в коломиєзнавстві й декілька похибок, наприклад, про церкву Благовіщення, якій дописали кілька століть віку. А загалом, місто сьогодні виглядає ошатно. Я мешкаю в центрі й маю вдосталь часу на все дивитися.
Ганна Нагірна, найстаріша мешканка Коломиї, 99 років.
