Світлана Онищук – єдина жінка в Україні, яка очолює обласну військову адміністрацію. Керувати Івано-Франківською ОДА вона почала 8 липня 2021 року. Про те, як зараз працює обласна військова адміністрація, про умови, які створює для переселенців та бізнесу, та про те, чи вручають військові повістки на території Буковелю, вона розповіла під час ексклюзивного інтерв'ю Суспільному.
Скільки переселенців зараз на Івано-Франківщині? Звідки переважно ці люди?
— Зараз в нашій області перебувають понад 140 тисяч людей, які приїхали з областей, де тривають активні бойові дії. Це — і з Харкова, Чернігова, Маріуполя, Херсона, Миколаєва. Я вкотре, користуючись нагодою, хочу всіх запросити до нас. Ми розміщуємо людей у комунальних закладах: школах, садочках, санаторіях, різних спортивних комплексах, де маємо можливість розгорнути ліжкомісця. Насправді наші прикарпатці дуже добре людей зустрічають. Допомагають, по громадах готують їсти. Тому дякую прикарпатцям за такі великі щедрі серця, за ту доброту, яку вони виявляють до людей, в яких справді біда. Бо в нас — багато громадян, які приїхали сюди без документів, тобто люди тікали від обстрілів, в когось був конкретний шок. І, як мені розказують багато людей, не думали ні про що, головне бажання – втекти з того пекла, в якому вони побували.
На фото: Світлана Онищук зустрілася з дітьми, які переїхали на Івано-Франківщину
Нещодавно у своєму відеозверненні ви розповідали, що для переселенців планують збудувати 100 тис. м² житла. Розкажіть докладніше про це. Де саме будете будувати ці помешкання?
— Сьогодні близько 100 тисяч м² житла ми плануємо побудувати на Прикарпатті для сімей, які переїхали до нас і втратили свої помешкання. Ми також розуміємо, що багато людей не повернуться в області, де жили раніше. Ми пропрацьовуємо не тільки з Івано-Франківськом, співпрацюємо з Коломиєю, Калущиною. Тобто це — така об’єднана робота з головам наших громад. Вони нам дали перелік земельних ділянок. Комісія об’їжджає і дивиться. Це — досить складне питання, і зараз воно в процесі. Ми над ним працюємо.
Чи є хоча б приблизний перелік громад, в яких будуватимуть житло для переселенців?
— Сьогодні кінцевого результату немає. Ми запропонований перелік ділянок відправили до Офісу президента. І презентації підготували, який вигляд матимуть ці будинки. Також ми працюємо із нашими забудовниками. Тому що є питання цінової політики. Зараз — складна в державі ситуація, і ми знаємо, що ринкові ціни не є маленькі на Івано-Франківщині. Тому нам важливо знайти розуміння із забудовниками, що це — державна програма і потрібно будувати житло для такої категорії людей як ВПО. Квартири мають відповідати всім вимогам — з ремонтом і мінімальною кількістю меблів, які потрібні для проживання. Тому що люди поїхали, все там залишили, нічого не мають, і наше завдання — допомогти їм. Відповідно, коли в тих областях, які постраждали від бойових дій, відбудують будинки, які втратили люди, вони виселяться. Тож ці квартири передаватимуться військовослужбовцям. Це також важливо. Тому потрібно звести хороші, комфортні, якісні будинки за відповідними стандартами. На сьогодні мова йде про 4-поверхові або 5-поверхові будинки.
В Бурштинській громаді будете будувати?
— Мова йшла і про Бурштинську територіальну громаду. Також нам запропонували там готові квартири, які можна викупити. Ці пропозиції ми теж направили до Офісу президента.
Чи будете викуповувати квартири в Івано-Франківську?
— Нам забудовники надали пропозиції, скільки є квартир в них і які вони можуть продати. Але в нашій області практично всі квартири — сирець. Із забудовниками працюємо в тому контексті, що потрібно підготувати квартиру, зробити мінімальний ремонт відповідно до цієї президентської програми. І набір меблів має бути. Тобто це для нас є щось нове, це — індивідуальна робота з кожним забудовником. Якомусь забудовнику це цікаво, якомусь — нецікаво. Наприклад, наша сусідська Чернівецька область зовсім немає готових квартир. В нас є сирець, який ми можемо викупити. Тому зараз працюємо з нашими забудовниками, щоб вони змогли зробити ремонт, забезпечити технікою і меблями.
Чи є забудовники, які погоджуються на такі пропозиції?
— Поки що це — на рівні переговорів, тому що на сьогодні стоїть питання ціни. Для нас важливо, щоб ціну формували з розумінням тієї ситуації, яка є зараз в державі. Ми не маємо можливості викуповувати квартири за тими високими ринковими цінами. Оскільки будинки вже збудовані, відповідні гроші в будівництво вкладені, тому тривають переговори. Ми працюємо над програмою, ще якихось кінцевих рішень немає. Будемо повідомляти, коли будуть певні домовленості. Але є готові сирці квартир, які забудовники готові нам продати.
У спортивних комплексах, школах, садочках облаштовані комунікації і зручності для переселенців?
— З початку війни у громадах не розраховували, що у закладах проживатимуть внутрішньо переміщені люди. Ми зрозуміли, що це — черговий наш виклик, тому що немає ні холодильників, ні пральних машин, ні мікрохвильових. Ми не були готові до цієї ситуації. Тому одразу почали працювати з міжнародними колегами – з представництвом ООН в справах біженців, з міжнародними партнерами з різних країн. І вони нам допомагають. Ми вже по всіх громадах порозвозили пральні машини, сушарки, холодильники. Тобто все необхідне для того, щоб максимально на цей період часу облаштувати життя людей. Наша робота на цьому не зупиняється. Ми працюємо з різними фондами. Вже місяць проходять переговори. Польський фонд "Happy kids" запропонував свою допомогу. На Івано-Франківщині є багато приміщень, які призначені для соціальної сфери – це будинки для наших діточок, геріатричні пансіонати. Програма "Happy kids" стосується винятково діточок. Тому наші колеги з Польщі приїхали до нас. Ми дали їм перелік будинків, які є в нашій області. І вони готові допомогти нам зробити ремонти, облаштувати їх, щоб ми мали можливість саме в Івано-Франківській області брати і приймати дітей. Наприклад, в нас були будинки, де перший і другий поверхи робочі, там працювали і приймали дітей, а два поверхи просто не використовувалися роками. І тепер ми маємо можливість дообладнати, зробити ремонт таких будинків.
На фото: Світлана Онищук зустрічає на залізничному вокзалі евакуйованих людей
Скільки будинків зможе відремонтувати ця організація?
— Ми провели наради з головами наших військових адміністрацій. Я поговорила з головами територіальних громад. Кожен з них запропонував заклади, які потрібно підремонтувати. Ми взяли міжнародних партнерів, поїхали в кожен заклад. Вони подивилися, яка є ситуація у приміщеннях, і погодилися допомогти. На сьогодні мова йде про 15, 16 або 17 таких об’єктів.
Скільки і які саме підприємства зараз переїхали на Франківщину?
— Через Мінекономіки 200 заявок опрацювали. Переїхали близько 30 підприємств. Це — різні компанії — з пошиття одягу, виготовлення матраців, будівництво модульних будинків, виробництво кондитерських виробів. Є підприємства машинобудівної галузі, металообробки і легкої промисловості. Найбільше підприємств працює в Івано-Франківській громаді і на Калущині.
Чи були такі підприємства, яким довелося відмовити?
— Ні, не відмовляли. Навпаки, хочу зазначити, що є певна конкуренція між нашими сусідніми областями – Львівською, Чернівецькою, Закарпатською, Тернопільською. Кожна область хотіла максимально запросити і запропонувати умови для підприємств, аби вони могли працювати. Бо це є надходження в бюджет. Хоча ці підприємства, які переїхали до нас і ми їм створили всі умови, платять податки в бюджети тих областей, звідки вони приїхали. На сьогодні жодна з компаній, яка приїхала в нашу область, не оплачує в нас податки.
І вони не будуть перереєстровуватися?
— Поки ні. І десь це — така загальна політика і я її підтримую. Тому що наша головна робота і моє головне завдання — це допомогти, бо ми — тилова область. А ті регіони, де проходять активні бойові дії, вони більше потребують надходження в бюджет, ніж ми. Тому тут найперше – допомогти. А вже питання податків – ну не настільки воно суттєве.
Ви сказали про те, що зараз — велика конкуренція між регіонами. Що робить Прикарпаття, щоб саме до нас переїхали ці підприємства?
— Знаєте, насправді дуже складно. Ми з цим стикнулися не тільки з підприємствами, тому що це — і переконати, і запропонувати. Тобто від нас має йти пропозиція, щоб вони побачили, що ми маємо можливість запропонувати хороші чи складські, чи виробничі приміщення для їхньої роботи.
І люди приїжджають. Це має бути інфраструктура, садочки, школи, щоб діти мали можливість в подальшому відвідувати тут навчальні заклади. Кожна область працювала над тим, щоб максимально залучити до себе такі підприємства. Ми також і презентації робили, індивідуально працювали, ми запрошували, їздили в кожну громаду, підключили всіх голів. Тому що вони — лідери, вони хочуть, щоб розвивалися їхні території, тому голови брали участь у всіх цих процесах.
Я також побачила цю конкуренцію на отримання гуманітарної допомоги. Івано-Франківська область не є прикордонною. Львів, Закарпаття, Чернівці – це прикордонні області, і практично всю кількість гуманітарної допомоги отримують вони. В них — потужні гуманітарні хаби. В нас ця робота була і є дуже складною, на особистих зв’язках, на розмовах з нашими послами, міжнародними партнерами. Тобто нам в рази важче працювати. З 24 лютого Івано-Франківська обласна війська адміністрації відправила майже 700 тонн гуманітарного вантажу в інші регіони України.
Скільки громад Прикарпаття подали заявки, щоб отримати гроші для ВПО від Міністерства соцполітики, і скільки вже отримали гроші?
— З першого дня наші громади забули про все на світі, хто міг так, і допомагав. Але резерви закінчуються. Відповідно, державна програма спрямована на те, що Міністерство соцполітики за потребою видає гроші територіальним громадам, а громада вже відповідно собі купляє те, що потрібно. Наприклад, Івано-Франківська міська тергромада, наскільки мені відомо, за ці гроші закуповувала продуктові набори. І ці набори роздавали вимушеним переселенцям. В нашій області 37 громад подали заявки в Міністерство соцполітики на загальну суму 36 млн 700 тис. грн. І вже дев’ять територіальних громад отримали ці гроші на суму 7 млн 600 тис. грн. За ці кошти внутрішньо переміщеним людям купують продукти, товари першої потреби, гігієнічні та медичні засоби, взуття. Також гроші йдуть на облаштування місця проживання.
Громади майже по мільйону гривень отримують?
— Залежно від кількості вимушених переселенців у громаді. Бо, наприклад, в Івано-Франківській багато проживає ВПО, а у Верховинській громаді – значно менше. Тому — від кількості людей і від потреби.
Нещодавно в середмісті Івано-Франківська представники військкомату перевіряли документи в чоловіків та чи перебувають вони на обліку у центрі комплектування та соціальної підтримки? Чи перевіряли чоловіків в інших районах області, зокрема в Буковелі?
— Знаю про таку ситуацію. Десь запит суспільства зосереджений на те, що захищати Україну повинні всі, не тільки жителі нашого Прикарпаття, але й люди, які приїжджають до нас. І, відповідно, наші військові ухвалили десь і правильне рішення. Вони видавали повістки тим людям, які підлягають загальній мобілізації. Тому що всі, хто підлягає під дію цього закону, мають захищати нашу державу. І такі процеси вручення повісток мають проходити не тільки в Івано-Франківську, а в кожній області і в Буковелі зокрема. Тут немає винятку.
Людей перевіряли в інших районах області?
— Так, не тільки в Івано-Франківську.
І в Буковелі?
— Ну вони мають всюди проводитися, і в Буковелі зокрема.
Говорячи про посівну кампанію, ви в своїх відеозверненнях кажете, що вона проходить успішно. Чи збільшували цьогоріч посівні площі?
— На сьогодні можна чітко сказати, що ми збільшили посівні площі в цьому році до 10 тис. га. Я вважаю, що це не є багато. Ми повинні працювати, щоб більше землі у наступні роки використовувати саме для сільськогосподарського призначення. Ми нещодавно проводили аудити щодо земель, і є ще багато можливостей і кількості землі, яку ми можемо використати у майбутньому.
Ви кажете, що не набагато збільшили посівні площі цього року, в чому причина?
— Ви знаєте, ті посіви, які ми здійснювали попередні роки, – їх вистачало. В державі не було війни і це все також для області було несподівано. Але дякую головам територіальних громад і сільськогосподарським виробникам. Вони з розумінням підійшли і збільшили площі. Ми чекаємо хороший урожай, звісно. Дай Боже, аби все було добре. Проте нам не треба забувати, що ми — аграрна область, можемо мати хороші врожаї і бути годувальницею не тільки для Прикарпаття, а й для наших сусідніх областей. Ми маємо такі можливості, але це — один з викликів, над яким треба працювати.
Цьогоріч ми зможемо забезпечити зерновими культурами лише Івано-Франківщину чи й інші регіони?
— Не тільки нашу. Ми можемо і нашу забезпечити, і сусідів не лише зерновими, а й птицею, свининою, борошном, молочними продуктами, плодами та ягодами.
Наскільки на Прикарпатті зросли ціни на продовольчі товари? Яким чином це контролюєте і як запобігаєте підвищенню?
— Із самого початку війни ми побачили, що навіть в нас на Прикарпатті було зловживання з цінами. Ціни на окремі продукти одразу суттєво зросли, і насправді десь ми не розуміли чому. Було дуже все штучно зроблено. Відповідно, в нашій області діє 31 моніторингова робоча група, яка перевіряє ціни на ринку продовольства і нафтопродуктів.
На сьогодні працює Держпродспоживслужба. Вона перевіряє ціноутворення. Ми ці питання розглядали на засіданні ради оброни, бо з початку війни були дуже тривожні речі. Але нам вдалося нормалізувати ситуацію. Проте на деякі види сільськогосподарської продукції дещо зросла ціна. Наприклад, спостерігається підвищення цін на окрему групу товарів – морку, буряк, столовий буряк, капусту, цибулю. Це пов’язано із сезонним фактором.
Як змінилося особисто ваше життя після повномасштабного вторгнення окупантів?
— Напевно, не тільки в мене, в кожного українця життя змінилося. Ми стали сильніші, я бачу по собі. Розпочалася війна, я два тижні жила в обласній військовій адміністрації. Ми мали на самому початку скоординувати роботу всіх служб, щоб забезпечити життєдіяльність області. Було дуже складно, це був потужний виклик для нашої держави. Але ми були настільки всі згуртовані, були настільки сильні. З тими викликами, які перед нами стояли, я вважаю, що ми зі всіма досить добре справлялися і справляємося.
Як реагували, коли почався наступ? Чи можете пригадати добу 24 лютого?
— Напевно, на все моє життя запам’ятаю і ніколи цей день не забуду. Все розпочалося з того, що ніч була дуже складною, відчуття було досить тривожне. Я навіть не могла заснути. Заснула. І прокинулася від шуму літаків. В нас є група голів облдержадміністрацій. Туди почали надходити повідомлення про те, що здійснювалися ракетні удари по їхніх аеродромах. Я зрозуміла, що ситуація — дуже складна. За декілька хвилин я вже виїхала на роботу. Весь колектив до пів години теж прибув. У той час, коли я виходила з дому, мені зателефонував голова Коломийської районної адміністрації і сказав, що в Коломиї є ракетні удари по аеродрому. Це був просто жах. Я швидко приїхала в адміністрацію, одразу був під’єднаний селектор. Президент особисто проводив селектор. Він чітко вивчав ситуацію в кожній області. Ми були цілодобово на зв’язку у перші дні з президентом.
Я живу близько до нашого аеропорту. Чоловік — у Києві. Тому попросила, щоб дітей забрали до бабусі, бо я їх залишила вдома самих. Там нікого не було. І коли сестра поїхала забрати дітей, вони виходили на вулицю, якраз обстрілювали ракетами наш Івано-Франківський аеропорт. Я вже навіть, будучи тут, чула ці вибухи, удари. Сказати, що в країні війна — нічого не сказати, це — геноцид українського народу. І те, що зараз відбувається, про це ніколи не забуде жоден українець і не простить. Хоча в нас порівняно спокійно, але те, що робиться в тих областях, де проходять бойові дії, те, що відбулося в Бучі, Ірпені... Ми знаємо про всі ці знущання і розуміємо, наскільки ворог нищить українців.
На фото: Світлана Онищук з головою Івано-Франківської обласної ради Олександром Сичем
Як зараз змінився ваш графік?
— Зараз я вже не ночую в обласній військовій адміністрації. Їду додому. Але субота, неділя — вихідного нема. Ми цілодобово працюємо. Сьогодні ОВА — це зовсім інша адміністрація, яка була до війни. От надзвичайний і повноважний посол Польщі у Львові приїхала з гуманітарною допомогою для вимушених переселенців. Ми її зустріли на нашому складі. І вона каже: "Такий тут гарний колектив, це волонтери працюють?" Я відповідаю: "Ні, це — працівники військової адміністрації". Заступник керівника управління департаменту фінансів працює на складі, заступник директора департаменту цивільного захисту населення й інші. Тобто робота наша зовсім змінилася. Єдина мета — це наша перемога і мирне небо над Україною. Тому що дуже хочеться, щоб наші діти жили в мирній державі, щоб ми мали можливість розвиватися. Я бачу навіть, як мої діти все це важко відчувають переживають. Вони відмовилися поїхати до бабусі, кажуть: "Ми тебе, мамо, саму не можемо залишити". І вони — тут зі мною. Діти мені допомагають, вони є моєю підтримкою і опорою. І так всі разом з любов’ю до України максимально працюємо цілодобово.
Ви сказали, що перемога — близько. Що для вас перемога?
— Перемога вже скоро, бо всі докладаються до цієї перемоги. Я неодноразово проводжаю хлопців, які їдуть на передову. Вони настільки патріотично налаштовані, це такий потужний дух. Тому, коли я їх проводжаю, коли з ними спілкуюся, розумію, що ця перемога буде дуже скоро. Що вони зроблять все можливе і неможливе, щоб якнайшвидше над Україною запанувало мирне небо. Щоб ми вільно жили, вільно працювали, щоб наші діти мали можливість вчити українську мову надалі, ходити в українські школи. Україна – вже інакша. А після перемоги вона буде ще кращою.
Підписуйтесь на нас у Facebook, Тelegram та Instagram, щоб отримувати перевірені й оперативні новини.