Більшість голосів на користь кандидата у день виборів – це ще не перемога. Це аванс. Перемога приходить пізніше, коли люди бачать від свого обранця реальні справи та відчувають, що не помилилися у виборі. А тому готові ще раз віддати за нього свої голоси.

За такою логікою має шанс втретє перемогти Ігор Ільчишин – кандидат в депутати Коломийської міської ради від Української народної партії.

– Ігорю Федоровичу, Ви вже маєте 10-літній досвід депутатського служіння громаді, чому знову йдете на вибори?

– Так, з 2010 року я є депутатом міської ради. Тобто, люди уже двічі висловили мені свою довіру, в одному й тому самому окрузі. Так що на третій депутатський термін іду свідомо. При цьому добре розумію, що у випадку обрання, працювати доведеться набагато більше. Адже тепер до мого міського округу №2 додалося ще кілька вулиць. Тож якщо у 2015 році у мене було  1200 виборців, то тепер 11 тисяч.

Депутатство для мене – не самоціль. Я можу жити без мандата. Але мені приємно допомагати людям, місту. Маю для цього щире бажання, певний ресурс та досвід. До слова, підставляв краянам своє плече ще тоді, коли не був депутатом.

У міській раді

– То навіщо таки боротися за депутатське місце у міській раді?

– Це закріплює тебе за чітко окресленою територією, за будинками – тобто за людьми, перед якими ти маєш обов’язок та відповідальність. Ти можеш заглиблюватися у їх проблеми та брати участь у їх вирішенні. Це називається – дбати про більш комфортне життя своїх виборців.

Традиційна акція "Великодній кошик" для мешканців округу

Я знаю кожний будинок свого округу. Знаю, що вдалося зробити, а що буде реалізовано найближчим часом. Я бачу, в якому під’їзді ще є проблеми зі світлом, у якому – з вікнами, а в якому – з підвалом. Як і знаю, де ці проблеми уже позаду.

Щорічна акція до свята Миколая для мешканців округу

Я побував у 65 країнах світу. До кращих зразків нам ще треба рухатись. Але на окрузі в кожному дворі вже є спортивний майданчик, є дитячий майданчик. Облаштовано зони відпочинку: встановлені лавки, столи, навіси. Зараз на прибудинкових територіях багатоповерхівок проводиться заміна асфальтового покриття, робляться тротуари, водовідведення.

Робота на окрузі

«Комфортне місто – це один зі стимулів для молоді залишатися у рідному місті й не шукати кращої долі в чужих країнах».

– Пане Ігорю, але ж багатоповерховій забудові у рідному місті вже теж років тридцять. Її стан потребує «омолодження». До цієї справи долучаєтесь?

– Обов’язково, у співпраці з головами Об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). До слова, від них дуже багато залежить. Вони постійно дбають про покращення. Вони у мене не просять щось зробити. Вони пропонують і знають, як можна реалізувати свій задум. Це важливо, адже раніше було приблизно так:

«Треба замінити на нашому будинку покрівлю», – казали люди на депутатському прийомі.

«А скільки це буде коштувати? Який обсяг роботи? Хто її зробить?» – запитував я.

На кожне питання чув відповідь: «А ми не знаємо». Тобто ніхто не хотів вникати та брати на себе бодай якусь частину розв'язання проблеми. Мовляв, краще все скинути на депутата.

– А як зараз?

– Тепер у мене є добрі радники та порадники – це ті ж керівники ОСББ. Вони достеменно все знають: вартість робіт, потенційних виконавців і таке інше. При цьому одразу кажуть: стільки-то грошей виділимо із каси ОСББ. Ви, Ігорю Федоровичу, допоможіть матеріалами, а ми ще долучимося робочою силою. Таким людям віриш і довіряєш, їм симпатизуєш.

До слова, позитивне значення має співпраця з міським головою, депутатським корпусом. Йдеться про те, що на мої депутатські запити та пропозиції є належна реакція. З бюджету міста виділяються фінансові ресурси на облагородження округу. Зокрема, значна сума коштів спрямована зараз на ремонт міжбудинкових територій.

Робота на окрузі: з головою ОСББ "Лисенка 10-12" Іриною Данькевич

– Як вважаєте, чого нам, українцям, не вистачає, щоб рідна країна була більш успішною, а життя співвітчизників, як ви кажете, – більш комфортним?

– У нас для цього є все, не вистачає тільки активності людей. Іноді  спілкуєшся на окрузі й одразу бачиш – людина «знає» все: як керувати державою, як треба було керувати містом; хто у Верховній Раді за народ, а хто ні; хто у керівництві державою добрий; і хто винен, що «у нашому дворі – не Париж». Але як тільки ставиш елементарне питання – що б ви могли зробити у під’їзді свого будинку чи на своєму подвір’ї, «знання» та азарт закінчуються.

Тому, кого б 25 жовтня не обрали – мене чи іншого коломиянина, але якщо не буде громадської активності та громадського контролю, то й змін на краще не буде.

Обирати депутата потрібно за критеріями Що зробив? Що дійсно ЗМОЖЕ зробити? 

– А за чим потрібний контроль?

– Зокрема, за використанням коштів міського бюджету. Треба приходити до міської ради, приходити на сесії й цікавитись, куди спрямовують гроші платників податків? Хто підрядники, які освоюють кошти з міської казни? Хто та як відповів за неякісно виконані роботи? Якщо цього не робити, нічого доброго не буде. В успішних країнах люди достеменно знають, куди діваються їх податки, зібрані гроші на ту чи іншу справу в будинку.

– Чи активні мешканці у вас на окрузі?

– Сьогодні мене тішить те, що проводимо на окрузі толоки. Я безкоштовно надаю матеріали – від вапна, фарби до інструменту, і починаємо наводити порядок, скажімо, після зими – перед Великоднем. Так ось, коли у 2010 році я запропонував першу толоку біля будинку, в якому умовно є до 150 - 200 квартир, попрацювати вийшло 2-3 людини. Були випадки, що я затіяв у багатоквартирному будинку толоку – привіз пісок, цемент, фарбу, а навіть вивантажити все це жодна людина з рідного будинку не виходить. Я мусив наймати людей, платити…

На сьогодні люди звикли до того, що толока – це їм на користь, вони долучаються до спільної праці. І я радію з того, що зумів їх до цього призвичаїти. Тепер голови ОСББ самі завчасно дзвонять і кажуть: ми б хотіли провести толоку – допоможете? Звісно ж.

Проведено 23 толоки, під час яких мешканців безкоштовно забезпечено інвентарем і необхідними матеріалами

– І скільки людей виходить у двір з лопатою чи віником?

– Ще не скільки, як би хотілося, але вже не двоє-троє, а 15-20. Громадська активність, це як живий організм, примусом нічого не доб’єшся. Потрібний час, потрібний, так би мовити, толерантний виховний процес. Така моя «політика».

– А яка вона у міській раді, у депутатському корпусі?

– За десять років, як я є депутатом, 99% питань, з якими до мене зверталися виборці, це були питання господарського, комунального характеру та прохання допомогти на лікування. Жодного звернення не було щодо мови, освіти, політичних вподобань. Та й міська рада – це не Верховна, і навіть не обласна. Це, образно кажучи, життя з людьми та земними проблемами, які треба постійно вирішувати. Тому я вважаю, що в таких містах, як Коломия, в таких громадах, як Коломийська ОТГ, й голова не має бути політичною фігурою. Це має бути успішний менеджер і тоді місто та велика громада будуть процвітати.

– Як сприятиме цьому Українська народна партія (УНП), від якої ви йдете у депутати?

– В Коломиї Українська народна партія представлена у міській раді та впливає на прийняття рішень. УНП – це феномен Коломиї, партія, яка не замішана на великій брудній політиці, не зганьбила себе пустими обіцянками та обманом народу. При ній я можу залишатися самим собою, не міняти своїх поглядів, не прилаштовуватися під кон'юнктуру. Серед тих людей, які йдуть від УНП в депутати міської ради, я зможу відверто сказати «Ні», якщо побачу, що хтось відступає від лінії добропорядності та робить щось не так, як обіцяв виборцям.

– Чи є у вас депутатський фонд та на що його витрачаєте?

– Такий фонд у мене є – це 10 тисяч гривень на рік. Усі ідуть людям на лікування. Можу додати й свої кошти.

– Але ж люди можуть запитати, звідки у вас гроші на розв'язання чужих проблем?

– Люди знають, що з 1995 року я є підприємцем. Займався будівельною справою, рекламним бізнесом, працював у сфері послуг. Зараз я є директором комерційного підприємства «Ільчігор», яке працює уже 15 років. Тобто, у мене є легальний бізнес, де я заробляю і декларую свої доходи.

– Скажіть щиро, скільки разів за 10 років депутатства ви були змушені скористатися своїм депутатським посвідченням у скрутній ситуації чи при врегулюванні бізнесових питань?

– Жодного. Я б навіть про таке не подумав. Ніяких преференцій як депутат міської ради теж не отримував. І навіть зараз, коли на передвиборчому полі працюють «чорні боти», які обливають брудом кандидатів, жодний не написав, що я десь встановив свій МАФ, чи я взяв собі земельну ділянку (за 10 років я не нажив ні одної, як і мої мама та дружина). А на земельній ділянці, яка у мене була в селі Лісна Слобідка, ми з дружиною побудувалися. Тепер в основному перебуваємо в селі, хоча маємо квартиру у місті Коломиї. Та й усе життя я жив на поверхах – від 2-го до 7-го. Але після своїх сорока, як то кажуть, я зійшов на землю. Зараз у мене до найближчого будинку в селі зо два кілометри. З трьох сторін – ліс. В умовах пандемії це те, що треба (посміхається).

– А чи треба у міськраді багато заможних людей?

– Не треба боятися самодостатніх людей у міській раді. Бо не всі депутати, які проходили у міську раду і які пройдуть найближчим часом, можуть дозволити собі сказати «ні». Ні для кого не є таємницею, що я не беру участі в голосуванні щодо земельних питань. У них не завжди просто розібратися, а голосувати так, як тобі сказали, – це не мій почерк.

Зараз на 38 депутатських місця у міськраді зареєструвалися 546 кандидатів. 85 з них – безробітні. Це при тому, що приблизно 90% звернень до депутата супроводжуються словом «допоможіть».

Звісно, що серед 546-ти з тих, хто балотується, беззаперечно, є хороших людей. Але більшість кандидатів у депутати міської ради навіть не усвідомлюють, куди вони ідуть, що вони там будуть робити? Чи не вийде так, що обирали депутата для вирішення питань округу та міста, а через 5 років він скаже: «А що я міг зробити? Не вийшло».

Добре оцініть потреби своє вулиці/району/округу/міста і вибирайте того, хто зможе зробити НАЙБІЛЬШЕ.

Я вже не кажу про складність загальноміських проблем. Треба розв’язувати проблему парковок, пішохідних зон у центральній частині Коломиї, розширення доріг, транспортних розв’язок. Тобто, йдучи у депутати, треба не просто бачити напрямок. Треба вникати у зміст. А він зав’язаний на тому, що ти маєш допомагати людям – своїм бажанням, вмінням, досвідом та іншими ресурсами. Мої виборці це розуміють. І я їм дякую.

 Вул. Лисенка до ремонту

Такий вигляд має відремонтована вул. Лисенка

Ми розпитати мешканців різних будинків округу Ігоря Ільчишина, чи знають вони свого депутата і чи відчули його допомогу?

Голова ОСББ на вул. Петлюри, 42 Анна Сафіканова: «Змін за ці п’ять років відбулося багато. Допомога від Ігоря Федоровича є постійною та стабільною Жодного звернення від своїх виборців наш депутат не ігнорував: або сам допомагає, або підказує, до кого треба звернутися, щоб нам допомогли. Щороку для облаштування та відновлення території Ігор Ільчишин сприяє нам усім необхідними – фарбами, пензлями, будматеріалами тощо. Щороку наші діти отримують подаруночки від Святого Миколая, які доставляє нам наш депутат Ігор Федорович. Пенсіонерам вже традиційно передає пакунки на Великдень. Були в нас випадки, коли до нього звернулися лежачі інваліди, він не відмовив, допоміг із реабілітацією».

Голова ОСББ на вул. Лисенка 12 Ірина Данькевич:  Я як голова ОСББ завжди звертаюся до пана Ігоря по допомогу, і він намагається вирішити наші проблеми – чи «вишку» нам організує, коли треба щось підремонтувати, або різні будматеріали і матеріали для толоки. Зараз ми робили дашки над під’їздом, від підсобив нам покрівельними матеріалами на такі чотири дашки. Завжди дуже вдячні йому за допомогу, і з великою повагою до цього ставимося. Сподіваємося, що наша спільна співпраця триватиме й надалі, у наш принаймні таке бажання є. Наші мешканці дуже задоволені діяльністю нашого депутата, от мешканці сусідніх будинків не раз бідкаються, що навіть не бачать своїх депутатів, а я завжди їм відповідаю, що ми з Ігором Федоровичем спілкуємося завжди. Дуже вдячні йому за опіку та допомогу».

Мешканка будинку на вул. Лисенка 1 Марія Аннюк: «На нашому окрузі  Ігор Федорович є депутатом уже друге скликання,   він нам допомагає у всьому, як кажуть наші сусіди, це депутат від Бога. Я живу у цьому будинку більше тридцяти років, скільки за цей час було депутатів, жодної допомоги ніхто нам не надавав, крім того, що пофарбують якісь там труби тощо. А Ігор Ільчишин реагує на будь-яке звернення – зробити дитячий майданчик, чи зробити огорожу навколо майданчика, він ще ні в чому нам не відмовив. Нещодавно відновлювали просілу відмостку навколо будинку, написали звернення, що потрібні будматеріали. Вже невдовзі до нас у двір привезли тонну цементу та машину відсіву, ремонт мешканці робили вже своїми силами. Допомога відчутна, хочеться, щоби всі депутати були такими свідомими та чуйними до людських проблем, дбали про народ і прислухалися до нього. Бо були у нас і такі депутати, яких ми бачили, коли вони приходили нам обіцянки казати перед виборами. Ігор Федорович багато не обіцяв, але зробив для нас дуже багато за обидві каденції. І дай Бог йому здоров’я, візьму на себе відповідальність подякувати за його добрі справи від усіх мешканців нашого будинку, щоби він ще довго, довго допомагав людям».