Зима в Україні довга і неласкава. Не тільки тому, що сніг і холодно, адже багато хто знаходить в цьому втіху: поїхати на лижі чи сноуборд, кататися з малечею на санчатах, ліпити снігову бабу тощо. Але я зиму не люблю, бо після недовгого зачарування першим снігом приходить довге, майже тримісячне розчарування тим, що ховає за собою взимку сніг, а влітку зелене листя дерев: сірі, старі і похмурі будинки, подекуди «задекоровані» різнокольоровими утепленнями. Щороку взимку на дорогах з’являється ще більше вибоїн, через постійно припарковані автівки на тротуарах, обабіч доріг накопичуються брудні кучугури снігу… Словом, для схильних до стресу людей життя стає дуже небезпечним, і єдиною розрадою стає хіба що сніговик, зліплений напередодні сусідськими дітлахами. Кажуть, у країнах північної Європи, хоч і високий рівень життя, все ж надто великий відсоток самогубців, не зважаючи на соціальний захист населення від будь-яких незгод. І їх ковбасить, мабуть, саме через погоду, бо неможливо бути у доброму гуморі, коли за вікном завжди сіро і холодно. Якщо вдатися до статистики, то взагалі складно повірити, але, за даними ВООЗ, кожні 40 секунд (!) у цьому світі хтось вкорочує собі віку. Та повернімося до нашої зими і будьмо чесними – вона неласкава. На вулицях не стоїть сніг, щоб вільно кататися на санчатах, крига вже не така міцна, як у дитинстві, і відпускати дітей кататися – страшно, бруд і сльота під ногами відлякують від довгих прогулянок на свіжому повітрі… Здавалося б, можна прикрасити свою бутність, вирвавшись посеред зими у теплі краї, тим більше, після гучної катастрофи одна розкручена африканська країна стала ну дуже дешевою… в доларах. А для українця сьогодні доларова ціна – це космічне потойбіччя. Зараз вже навіть дешева азійська вулична їжа – це делікатеси по 2 – 3$, які у нашій столиці коштують в рази дешевше. Нещодавно Київ було визнано одним із найдешевших міст у світі для проживання, хоча ще 2 – 3 роки тому все виглядало зовсім по-іншому. Тепер в Україні дешеві квартири, їжа, з'явилося безліч магазинів із справді дешевим одягом, але на цьому фоні фігурує збіднілий народ. І це не пафосна фразочка, наче з якоїсь політичної реклами, ні, це реальність, в яку майже неможливо повірити. Сказати комусь із іноземців «бідних» країн, що українець заробляє 50 доларів і 40 з них має заплатити за комунальні послуги – не повірять. Бо так у цьому світі не буває. Та чому ж, от, скажемо ми, ми так живемо. І нас не турбує сум від холодної зими, нам хочеться вкоротити собі віку від іншого, від безвиході. Жанна КУЗНЄЦОВА