Нещодавно Коломию відвідав Євген Черняк – один із топ-спікерів на тему бізнесу. Останнє питання, котре він почув на зустрічі, озвучив Назар Семанчук. Він запитав, чи зміг би провести з ним робочий день. І Євген погодився! Нещодавно Назар повернувся з Києва й охоче поділився з читачами «ДК» своїми враженнями.
Євген Черняк – людина, що займається управлінням компанії одноосібно. Крутий дядько, що є прикладом рівноваги та взаємоповаги й у бізнесі, й у спілкуванні. Для мене він у певній мірі є наставником.
Вперше я познайомився з ним два роки тому на форумі в Києві. Тоді мені стало цікаво, як такі люди взагалі проводять свій день: із чого починають, як вирішують свої питання тощо. Він вийшов на сцену та заявив, що готовий до будь-яких питань. Тоді я не встиг дійти до мікрофона – переді мною оголосили, що питань більше не буде.
Я поставив собі за ціль озвучити йому це. А тут не я до нього, а він у Коломию приїхав! Я просто не мав права не спробувати.
Волонтери обирали тих, хто ставитиме питання, вибірково, а я просто сидів і постійно тримав піднятою руку. Ніхто до мене так і не підійшов. І я зрозумів, якщо сидітиму, нічого не вийде. Коли оголосили, що далі – два останні питання, вирішив брати ініціативу в свої руки. Я встав і пішов до сцени, щоб Євген мене помітив. Дорогою зіткнувся з волонтеркою, потім – організаторами. Всі казали, що питання вже задавати не можна. Ну, а я відповів, що вони це не вирішують.
Я підійшов до сцени з книжкою, тож спочатку Євген Черняк подумав, що йду за автографом. Я заперечив і сказав, що маю питання. І він запросив мене до мікрофона. Співпало так, що моє питання було останнім. Я не очікував, що наскільки вражу його, але таки отримав те, що хотів.
Ще в залі я чітко побачив: якщо сидітимеш і чекатимеш на стільці, нічого не отримаєш. Потрібно робити те, чого не робить ніхто, виділилися якось.
Він сказав 2 грудня о 8:30 бути під офісом. Я від 8:00 ходив, чекав, щоб прибути вчасно. О 8:20 мені написав його охоронець і сказав, що в Євгена не виходить зустрітись і він зараз за межами офісу. Коли повернеться, мені зателефонують.
Ще 6 годин я ходив біля офісу, сидів у кав’ярнях. Потрапив до нього лише близько 15:00. По факту провів з ним лише 4 години – до 19 – 19:30. Все одно встиг отримати дуже багато кейсів та інформації для аналізу.
В офіс мене привів охоронець, провів інструктаж. Для мене вже був підготований стілець. Далі охоронець забрав у мене телефон – не можна було нічого записувати чи фотографувати: далі було багато внутрішньої інформації компанії, тож я розумію ці моменти. Весь час я слідкував за рухами, поведінкою Євгена.
Офіс у нього простий. Як я й очікував, там багато алкоголю власного бренду та кілька – конкурентів. Звісно, він їх не п’є, а демонструє зразки своїм партнерам тощо.
Він для мене є прикладом чіткості: в його компанії робота налагоджена як єдиний механізм. Біля його офісу постійно черга. Люди приходять з абсолютно різними задачами, навіть дрібними, і він їх слухає. Кожному приділяє час, але дуже злиться, коли приходять із завданнями, які можна було вирішити, наприклад, у месенджері чи в телефонному режимі.
Він робив свою роботу, а я за ним спостерігав. Наприкінці в мене була можливість задати декілька питань. Для мене було цінно побачити, як він будує комунікацію зі своїми працівниками, як відбувається взаємодія. Мене цікавив робочий процес. Я записував питання, щоб не перебивати його, й озвучив їх вкінці.
Він повністю відкритий. До нього можна прийти в будь-який момент працювати, але ти маєш бути людиною ідеї. Коли я сказав, що маю до нього декілька питань, він відповів, що на одне з них уже готовий відповісти: треба працювати 24/7/365. Це - один із принципів, яких він неухильно дотримується.
Один із цікавих інсайтів, які я побачив – чітка постановка задач. Поки не буде зрозуміло, з кабінету не вийдеш. Щоб працівник займався не якимись дурницями, а справді тим, що потрібно зараз у певному процесі для компанії.
Він у жодному разі не зверхній, із ким би не спілкувався. Зневажає лише тих, хто його використовує. Якщо обманеш одного разу, в компанії більше працювати не будеш. Зловживання довірою призводить до різких змін із його сторони.
Топ-5 кейсів дня з Євгеном Черняком:
- Працюй. Кожна його дія свідчить про те, що ти постійно маєш щось робити.
- Стресостійкість – завжди зберігати спокій. В будь-якій ситуації ти маєш відстоювати свою точку зору, особливо якщо ведеш переговори. Щоб не піддатися на провокації, ти маєш завжди відстоювати свою позицію. Йти до останнього попри перешкоди.
- Поважати абсолютно всіх. Не важливо, яку роль у компанії виконує працівник, якщо ти не поважатимеш його, він не робитиме свою роботу належним чином, отже якийсь процес «випадатиме». Твоя компанія – це твоя дитина, про неї треба турбуватися.
- Думати про продукт не як на джерело заробітку, а як на предмет задоволення для клієнта. Якщо ти дбаєш про споживача, дохід буде.
- Максимально оптимізовувати процеси. Бо це – фінансова грамотність.
Я почав більше думати над тим, що я роблю та як, про процес, а не ціль. Я чітко усвідомив, що треба тримати фокус на тому, що масштабується. Якщо хочеш бути успішним, іди в ту нішу, де ти можеш бути унікальним і від чого кайфуєш.
Принцип, якого я неухильно дотримуюся – цілодобовий розвиток. Щодня ти маєш вчитися чомусь новому, щось читати, чимось цікавитися. Мені стає нудно, коли я припиняю це робити.
Коломия має шанс прийняти Євгена Черняка ще раз. Як показує досвід, люди відвідують форуми, щоб поспілкуватися. Не так важлива та інформація, котру дають спікери, як привід зібратися всім. Спікери дуже часто виступають маячком, навколо якого гуртуються.
Автор: Юлія МАРЦІНОВСЬКА