З історії відомо, що колись певна каста (жебраки, злочинці, ремісники) мала спеціальну таємну говірку, яку розуміли тільки її представники. Інакше ці слова й вирази називають сленгом. Вони вживали цей сленг, щоб повідомити своєму середовищу якісь важливі новини й секрети. Тепер виникла така ситуація, коли щодень більшає людей, які не розуміють одні одних уже з іншої причини. Найяскравіший приклад — молодіжний сленг, з якого старше покоління рідко що може второпати. Кілька разів був свідком розмови, коли хлопці й дівчата торочили в мобілку своїм родичам про якісь справи, і врешті, спересердя промовляли: «Ви не можете цього зрозуміти...». Справді, як 70-80-річним родичам зрозуміти оці «мегабайти», «боти», «блогери», «картриджі», «чати», «онлайни». А якщо додати ще купу російськомовних слів «тіпа» «стрєлка», «затупив», «випав», «днюха», які «понімают» «канкрєтні пацани» і «дєвушкі», то залишиться небагато спільних слів. Навіть рідне «так» молодь замінила на чуже «да». Тепер існують паралельно дві мови — старшого покоління і молодшого. Молодше принесло в жертву насамперед рідну мову. До речі, ніхто так і не дослідив, звідки взялося це антимовне нашестя нових чужих слів, хто, коли, де і з якою метою їх вигадав та впровадив у молодіжне середовище... Інша небезпека, яка стає реальністю — це скорочене написання слів в інтернет-балачках. Пішло воно з американського світу, в російському видумали йому російські відповідники, а в українському переважно змавпували російські відповідники. Так молоді інтернет-користувачі замість «привіт» пишуть «пр», замість «що робиш?» — «що роб», замість «дякую» — «дяк», але більшість українських юнаків і дівчат пишуть російське «кнш», тобто «конечно», «пж» — «пожалуйста», «спс» — «спасибо» та інше. Але й це ще не все. Психологи помітили, що молоді люди спочатку пишуть такі скорочення, а потім починають їх вживати в усному мовленні. А закінчується це тим, що згодом їхній словниковий запас стає такий мізерний, що їм бракує пояснити елементарні речі чи викласти суть простої справи. Щоправда, сучасній «просунутій» молоді часто надто важко розв'язати комп’ютерні проблеми, бо поради-пояснення складають ще більші мудрагелі, ніж вони. Відповідно, це юне покоління й мало що може второпати з матеріалів на теми економіки, психології, соціології. Та й я недавно ніяк не міг зрозуміти суть навчання, на яке мене електронно запросив «ПриватБанк». Тема така: «Що вбиває конверсію на вашому лендингу?». Отак комп'ютерники, банкіри, юристи, фармацевти, газовики говорять до громадян і клієнтів своїми термінами, які ми можемо збагнути хіба за допомогою словників. Та й то укладачі словників не встигають за творцями цих кручених слів. Здається, легше й корисніше вивчити анґлійську мову, ніж розбиратися в новітніх термінах. У молодіжному середовищі помітно великий розлам між поодинокими високоосвіченими й успішними хлопцями та дівчатами, які у Стародавньому Римі, мабуть, стали б патриціями, і між неосвіченою масою молоді, яка стала б там плебеями. Правда, римські плебеї не були такі гонорові й вразливі, як наші... Прекрасний час, коли молодше й старше покоління говорило спільною мовою і спільними поняттями, на жаль, минає. Водночас нинішній молоді треба задуматися — а чи їхні нащадки також не відгородяться від них своїм сленгом? Отже, щораз більшає людей, які починають не розуміти одні одних. А це нагадує нам Вавилонську вежу з Біблії. Тоді гордовиті люди заповзялися збудувати вежу аж до неба, і Господь покарав їх за такий зухвалий задум. Він, як знаєте, не перебив їх, а просто помішав їм мови. І вони не зрозуміли одні одних. Чи не почали ми будувати таку нову Вавилонську вежу?