Ветеран Коломийського академічного обласного драмтеатру актор Захар Новицький відзначає свій 65-літній ювілей. За цей час прожив біля сотні життів – сценічних. Упродовж цього сценічного життя не зраджує своєму головному амплуа – герой другого плану. А що таке актори другого плану? Це той заміс, на якому все дійство тримається купи. Забери актора другого плану зі сцени, і ким тоді буде головний герой? Та просто драматичним читцем. А всі мізансцени розсипляться. Захар Новицький лицедіє на сцені сорок з гаком років. Перші акторські кроки робив ще на початку 70-х років минулого століття в аматорському театрі ім. Галана, відтак у народному самодіяльному театрі районного будинку культури (де тепер і розташований професійний театр). Від 1989 року – часу створення (чи відновлення) професійного театру – актор у ньому працює. З нагоди ювілею сьогодні наша з ним розмова. Тим більше, що ми з ним багато років знайомі. –    Захаре, традиційне, але доречне запитання: чи шлях актора Ви обрали випадково, чи були для цього передумови? –    Потяг до театральних підмостків – мабуть, від батька-священика, який за Польщі організовував театральні постановки, керував хором. За активну національну позицію поляки чинили татові усілякі перешкоди, й він пішов добровольцем в УГА. А вже конкретно на аматорські театральні підмостки мене привів Володимир Романенчук з Воскресинців, де ми тоді мешкали. Познайомився з Дмитром Чибораком, він тоді закінчував режисуру у Київському інституті культури й запросив мене грати у його дипломній виставі "Земля". Перевівся до народного самодіяльного театру райвідділу культури, яким тоді цей талановитий та енергійний молодий чоловік керував. А то були 80-ті роки. Чиборак запалював усіх нас, акторів, своєю кипучою енергією. Ми всі перебували в полі його магічного впливу. В 1989-му створився професійний театр, до нього прийшли професійні актори, але залишився дехто зі старого аматорського складу, у їхньому числі і я. Захар Новицький є володарем унікального тембру голосу – чистого м'якого баса, який за потребою прорізається крізь сценічний галас. А через свою фактуру досі не може позбутися запрошень відіграти Діда Мороза або святого Миколая. –    Десь років з п'ятнадцять я Новий рік стрічаю поза домом. Звідусюди отримую запрошення злицедіяти цих головних новорічно-різдвяних персонажів. Можна сказати, "набив собі руку" на ролі. Ось тільки почуваюся невпевнено, коли запитують про винагороду. Зазвичай кажу замовникам: "Кажіть, скільки даєте, якщо замало, то я попрошу додати, а якщо забагато, то попрошу трохи відняти"... Разом з театральною трупою Захар Новицький гастролював у різних країнах світу: Шотландії, Італії, Польщі, Румунії, Німеччині, – переважно там, де замешкала українська діаспора. –    А в якій частині континенту найкраща публіка? –    Важко відповісти. Приймають тепло скрізь, хоч і не скрізь маємо можливість грати на відповідних розмірів сцені. Часом доводиться вносити корективи у постановку. Нещодавно гастролювали в містах Німеччини. Одна землячка в Мюнхені дуже розщедрилася й запросила нас, зо двадцять осіб, до знаменитого пивного ресторану. Там нас пригостили не лише пивом, а й смачним обідом. Захар Новицький проявляє себе і як кіноактор. Зіграв ролі другого плану у таких відомих фільмах, як "Велика Ведмедиця", "Осіннє вбивство в Мюнхені", "Гори димлять", "Час збирати каміння", "Політ золотої мушки", "Припутні", "Легенда Карпат". Актора висунули на здобуття премії у номінації "Кращий актор другого плану". Здобуде він цю відзнаку чи ні – але тут, на своїй хвилі, на рідних теренах Захар Новицький є найкращим у своєму амплуа. Андрій МАЛАЩУК