1 жовтня у світі відзначається Міжнародний день людей похилого віку та день Ветерана в Україні. Дата покликана привернути увагу суспільства щодо проблеми упередженого ставлення до літніх людей,  оскільки вони часто зіштовхуються з дискримінацією в суспільстві, на роботі, в транспорті, у медичних закладах. Це певною мірою перешкоджає реалізації їхнього потенціалу і негативно впливає на здоров’я, самопочуття та добробут. Упереджене ставлення до літніх людей – данина досить  поширеному уявленню про те, що ігнорування і дискримінація літніх людей – соціально прийнятне явище.  Це призводить до знецінювання ролі людей похилого віку і виключення їх з громадського життя. Згідно з міжнародною класифікацією, людиною похилого віку вважається особа, яка досягла 65 років. Таких людей в усьому світі близько 700 мільйонів, а це майже кожна десята людина на Землі. За даними ООН, до 2050 року число тих, кому за 60, сягне 2 мільярдів людей. В Україні налічується 6,9 млн громадян віком від 65 років. У світових рейтингах за рівнем життя літніх людей Україна традиційно посідає одне з останніх місць, а найкомфортнішими для людей поважного віку є Швейцарія, Скандинавські країни, Німеччина та Канада. Україна як повноправний член ООН підтримала ініціативу міжнародного співтовариства і також відзначає сьогодні День людей похилого віку. Відповідно до Указу Президента України від 24 вересня 2004 року № 1135/2004 1 жовтня Україна відзначає і День ветерана. Це люди, найбільше багатство яких - досвід, знання, уміння, мудрість. Нинішні "літні люди" є останніми носіями класичної культури межі ХІХ-ХХ століть, того часу, в якому понад усе були честь, вихованість, толерантність - ті духовні якості, завдяки яким вони гідно пройшли крізь всі жахи тоталітаризму, голодоморів, репресій та війн. Життя швидкоплинне, і з кожним роком Ваша війна все далі йде в історію. І з кожним роком ми, нажаль, втрачаємо наших дорогих ветеранів – живих свідків тих подій, хто воював, йшов на смерть за свою країну, за рідний край. Великий подвиг захисників і визволителів нашої держави назавжди збережеться в пам'яті українського народу. Кожен з нас береже в душі щиру гордість за батьків і дідів, які захищали країну, глибоку вдячність тим, хто вистояв і переміг у війні, хто віддав своє життя в ім'я миру і спокою, не доживши до сьогоднішніх днів.