ЧИТАЙ. ДИВИСЬ. СЛУХАЙ

logo

Змагання за урожай: історія з життя прикарпатського села

Милий серцю читачу! Продовжу знайомити Тебе із героями та героїнями моїх сільських буднів. Тема сьогодні – до болю і до сміху близька. А якщо Ти вже раптом забув про неї, то пригадаймо разом, яка ж це - ПЕРЕМОЖНА ХОДА. ''То нема чого так скоро копати городи, би потім всьо гнило в пивниці, і навесні було, шо перебирати та й викидати", - дуже гордо (і нібито дуже впевнено) складала руки в боки Славка Полісна, дивлячись, як сусідка Любця сортувала під стодолою міхи та зав'язки. (В стодолі Славки вже три дні, як усе посортовано. Напуцованими рискалями можна пускати сонячні зайчики, відра готуються цокотати новими ручками, а латки міцно вчепилися в старі міхи, щоб жодна картоплина бува не забила гол на чужому полі. Матч от-от розпочнеться). ''Та ясна річ, Словцю, біб ще скоро копати. Просто думаю підготую, щоб потім не літати, як попечена'' , - так само била себе в груди тими міхами Любця, поки чоловік на полі догромаджував останнє бадилля. (''А фіга, ти будеш перша цього року!'', - думали обидві). *** ''Ну що, Любцю, вже с' те викопали?" - через тиждень з-за паркану перепитувала та сама сусідка. ''Ми вже!'', - не чекаючи, поки зігнута буквою ''Г'' Люба підніме голову відповісти, рвучко мотнула м'яч на свою половину поля Славка. ''То нема, що чекати. Треба користати, поки Пан Біг дав погоду. І поки мої не роз'їхались по роботах'', - рішуче продовжувала вести бальон до воріт. ''Зібралис мо' сто пітнайцєть міхів!", - тріумфально засвітила вона рахунок, щоб деморалізувати суперницю. Втім Любця так і не глянула на її задоволене табло, ніби заклопотано рахуючи власні пожитки. В димовій завісі сусідчиного ігнору та без овацій трибун Славка мовчки пішла до хати. Так само буквою ''Г''. ''Най го качка копне з тими сусідами, - вже подумки провадила жінка. - Ледве ходжу, бо вони так сі кваплют, ніби мают шило в одному місці. ''Стефку, а ти взагалі рахував, скільки ми міхів зібрали?, - перепитала рахунок Славка, розминаючись на порозі з чоловіком. "Нєа. Я казов сусідам, шо сто''. ''Йой. А я - сто пітнайцєт. Скажут, не годні були домовитись, шо брехати'', - скривилась жінка, розуміючи власне фіаско. ''Ай, йди ти зі своїми міхами'' , - махнув рукою хлоп, як арбітр махає червоною карткою, і поплентався за коровою. Так само - буквою ''Г''. З любов'ю З. АВТОР: Зоряна ДЗЕРА- ЯНУШ