За колючим дротом: репортаж з Товмачицької тюрми. ФОТО

16 Травня 2019

На місці Товмачицької виправної колонії до 1961 року розміщувався фанерний завод. На її території дотепер стоять величезні деревопереробні цехи. Ще в радянські часи, коли замість заводу тут облаштували виправну колонію з кількісним складом засуджених до тисячі осіб, цехи працювали на повну силу. Ніхто з в’язнів не нудьгував без діла. Тепер робочої сили значно менше, але цехи не простоюють.

Про специфіку такої державної установи, як виправна колонія в Товмачику, нам розповів її начальник, полковник внутрішньої служби Тарас Катрич.

Установа належить до колонії середнього рівня безпеки. Тут відбувають покарання вперше засуджені за тяжкі й особливо тяжкі злочини. (Є ще колонії максимального рівня безпеки, раніше їх називали колоніями суворого режиму, найближчі – у Львові, Рівненській області та дільниця в Івано-Франківську. Там сидять і "довічники"). В товмачицькій колонії відбувають покарання на нинішній день 307 засуджених. Найбільший термін перебування – 18 років. До 2014 року в’язнів нараховувалося у два з половиною раза більше, але амністія, видана Януковичем, відкрила двері на волю 250 засудженим, відтак за "законом Савченко" звільнили ще більше півсотні осіб. Торік, каже начальник колонії, внесено зміни до законодавства. До змін належить звільнення засуджених від примусу працювати. Але, звичайно ж, не всіх. Ті, у кого за плечима на волі є заборгованість, а також ті, хто за рішенням суду зобов’язаний відшкодовувати кошти – працюють, щоби заробляти гроші. До речі, найменша зарплата "чистими" на руки – 2 тисячі гривень. Верхню ж межу не встановлює ніхто. (Був один засуджений, котрий заробляв більше від працівників колонії).

Чимало ув’язнених змушені хоч-не-хоч заробляти гроші. До таких належить й Андрій Литвинчук з Львівщини. Сидить за шахрайство в особливо великих розмірах. Брав у людей гроші нібито на придбання квартир, у результаті ніхто житла не отримав, зате шахрай отримав грубі гроші і дев’ять років тюрми. Працює підсобником на виробничій зоні. Щовечора п’ятнадцять хвилин, як і всі засуджені, має право розмовляти з родичами по телефону. Дуже, мовить, заскучив за своїми трьома дітьми. Переконує нас, журналістів, що ні в чому не винен, а в тюрму його запроторив один високий львівський начальник… Зрештою, всіляке буває. Ми не судді.

Читайте також: Товмачик – це не лише тюрма. Відбувають різні терміни ув’язнення в Товмачику троє бойовиків з ОРДЛО. На розмову йде лише один, мешканець Константинівки, якого взяли українські спецслужби на порозі власного дому. Суд визначив йому п’ять років позбавлення волі. Провину не заперечує, добре себе в колонії поводить, хоче додому. Відбуває в колонії суворе покарання й марокканець, студент Львівського університету. Він убив професора. Хтось сидить за збут наркотиків, хтось за шахрайство, хтось за фінансові махінації (сьогодні таких мало, а ще донедавна відбували покарання в Товмачику кілька голів РДА), але більшість – за вбивство. Сидить за жорстоке вбивство й Тарас з Делятина. Влаштувався в колонії перукарем. На вигляд і в розмові – людина цілком спокійна й навіть привітна. Та що у нього всередині – ми того не знаємо.

Знає про це добре одна людина – штатний психолог Андрій Назаров, який регулярно з в’язнями спілкується, вивчає їхні нахили, звички, уподобання, соціальну адаптацію в умовах ізоляції від суспільства.

"Дуже важливо, – мовить, – не проґавити схильність засудженого до самогубства. На жаль, хоч дуже рідко, але випадки суїциду в нашій колонії траплялися"… Про різні режими утримання засуджених журналістам розказав (і показав) заступник начальника відділу соціально-виховної та психологічної роботи майор Юрій Солтанюк.

В зоні існує розгалужена й гнучка система заохочень, стягнень і покарань. До кожного засудженого застосовується індивідуальний підхід. Порушників внутрішнього порядку вистачає. У цьому "допомагають" знайомі й родичі по той бік колючого дроту: підкидають заборонені речі, серед яких можуть бути наркотики, алкоголь, мобільні телефони тощо. Умудряються це все запаковувати в хліб, у слоїки зі смальцем, а телефони навіть перекидають через огорожу.

Засуджені також намагаються інколи собі "підсолодити" умови утримання. Так, торік виявлено прихованих 35 літрів бражки. Звичайно, всі такі порушення безкарно для засудженого не минають. Адже тюрма, нехай і з усіма пом’якшеними за останні роки умовами, це не санаторій. Хоч і називається колонія "виправною", але, за спостереженнями її працівників, на вузький шлях виправлення стають далеко не всі звільнені. Багато хто повертається на широкий злочинний шлях. Та коли попадеться вдруге, вже до Товмачика не потрапляє, а потрапляє в тюрму з набагато жорсткішими умовами.