Додому Статті З вересня коломийські школи – на самозабезпеченні

З вересня коломийські школи – на самозабезпеченні

0
Поділитися
З вересня коломийські школи – на самозабезпеченні

У Коломиї вже розпочалася освітня реформа, хоча в Києві усе ще обговорюють новий Закон «Про освіту». Рішенням міської ради депутати ухвалили зміни у фінансуванні коломийських шкіл, також іншим рішенням знято статус «спеціалізованої» із школи №5. Як усе позначиться на навчальному процесі, чого чекати батькам від такого нововведення і чи це вигідно для міста, – на ці та інші запитання шукали відповіді журналісти “Дзеркала Коломиї”.

В управлінні освіти розповіли, що уже затверджені зміни до статутів усіх шкіл, де вказано, що кожна школа матиме свій окремий баланс. Із цього часу починається відлік підготування шкіл до того, що з вересня фінансово-економічні справи у кожній школі буде вести директор. Таким чином у кожній школі буде власний бухгалтер, який складатиме тарифікацію педагогічних працівників і відповідно видатків на утримання. На цей процес, схоже, керівництво управління освіти впливу не матиме.

Don Yapon

–          Наш вплив на фінансові справи буде в тій мірі, – уточнила начальник управління освіти Марія Грицан, – що мали б із кожної школи збирати всі баланси й звіти і подавати їх до фінансового управління й казначейства.

Фінансово-економічні справи у кожній школі буде вести директор.

Як це нововведення вплине на зарплати педагогів? Може, збільшать? Гроші, як і колись, держава виділятиме з розрахунку на одного учня. Що означає видатки держави з розрахунку на одного учня? Вони розраховані лише на захищені статті (зарплата, харчування й енергоносії). Усе, що стосується капітальних ремонтів, покращення матеріально-технічного забезпечення, фінансуватиметься з місцевого бюджету, з фонду розвитку. Якщо у школі залишається якась частина коштів від державного фінансування на учнів, вони можуть витрачати їх на зміцнення матеріально-технічної бази або й на преміювання. У Коломиї до таких можливих щасливчиків належать природничо-математичний ліцей, перша, четверта і восьма школи, де наповненість класів висока, а видатки на зарплату не такі великі. Раніше, при централізованій бухгалтерії, цими грошима вони ділилися з іншими школами, де грошей не вистачало. Тепер такого вирівнювання не буде.

Якщо зараз директори інших шкіл зможуть оптимізувати видатки, то і відповідно витрат буде набагато менше. Наприклад, якщо учитель працює на чверть ставки, і за нього у фонд змушені доплачувати єдиний соціальний внесок, виплати на оздоровлення, то коли замість чотирьох працюватиме один учитель із повним тижневим навантаженням, то і відповідно витрат буде набагато менше. Таким чином директор може розпорядитися цим залишком для інших потреб. Якщо у школі не вистачатиме грошей відповідно до формульного розрахунку, то тоді вже премії не буде, або керівник муситиме для цього скорочувати видатки на утримання закладу.

Школа №5 позбулася статусу спеціалізованої.

Схоже, що так трапилося і з школою №5, яка позбулася статусу спеціалізованої. В управлінні освіти стверджують, що тиску на колектив школи не було, вони самі вирішили, що так можна зекономити. На оцей статус витрачалося 600 тисяч гривень на рік. У місті є багато шкіл із поглибленим вивченням іноземних мов, тож питання лише в якості. У п’ятій школі все, що змінилося після втрати статусу, – поділ дітей при вивченні іноземної мови на дві, а не три групи. Звичайно, залишилися незадоволені, бо зменшилося годин на іноземні мови.

У чому ж користь для міста від такого «самофінансування»? Скільки грошей місто добавляло до державних зобов’язань на освіту досі? На ці запитання дав відповідь міський голова Ігор Слюзар.

–          За борги енергоносіїв у освіті минулого року, – розповів він, – ми заплатили 7 мільйонів, ще до кінця року запланували 800 тисяч, зате наступного року з цим проблем не буде. Тобто наступному скликанню ми знімаємо проблему. Крім гімназії, дофінансовувати не доведеться жодну школу. Ця реформа прописана в новому законі про середню освіту, який зараз обговорюють, ми просто запроваджуємо це на півроку швидше. Якщо затягти з реформою на цілий рік, то дефіцит бюджету буде набагато більший.

–          У гімназії, – пояснила пані Грицан, – де всі учителі з вищою кваліфікаційною категорією і відповідно з вищою зарплатою, мають доплату за те, що працюють у новітньому закладі, крім того, діти діляться на три групи при вивченні предметів, – це також видатки, тому їм не вистачає 600 тисяч. Раніше ми залишки з інших шкіл перерозподіляли в гімназію, зараз пообіцяли в міській раді, що тим школам, які не будуть мати можливості самі себе забезпечити, гроші виділятимуть з місцевого бюджету додатково.

В області на таку систему фінансування із січня перейшла Яремча. У Коломиї ще планували відпустити у вільне плавання дошкільні й позашкільні заклади, однак не вдалося, бо коштів у бюджеті забракло. Однак уже до кінця року й таке можливе.

Як же запобігти перетворенню шкіл на удільні князівства, бо хто буде стримувати керівника в автономному закладі?

–          Дії директорів контролюватиме фінансова інспекція, – запевнила Марія Грицан. – Я вже маю досвід таких перевірок, повірте, під мікроскопом перевіряють кожну бюджетну копійку, крім того, контролює й фінансове управління, щоб кошти використовували за призначенням, також казначейство не приймає платіж, якщо він не відповідає рішенням, які потрібно.

А от як контролювати законність у розподілі тижневого навантаження, звільнення працівників? Для цього, за словами керівника освіти міста, при управлінні освіти є громадська рада, яка діє впродовж трьох років. Ця рада має право запиту фінансових документів. А з вересня скеровуватимуть батьківські комітети і піклувальні ради при школах, які так чи інакше мають брати участь у плануванні коштів. Час від часу директор звітуватиме, а якщо затвердять новий закон, там передбачено, що громадськість мала б обирати директора школи.

Обирати учителів громадськість, так видається, все ж не зможе. Але будуть інші моменти впливу на фаховість учителя, коли той учитель, який бачитиме, що не досягає відповідного рівня, або вирішить піти сам, або під тиском громади. Бо найголовніше, як стверджують усі чиновники, – це якість освіти, щоб наші випускники могли конкурувати на ринку праці, навіть на європейському.

Звичайно, усе нове викликає страх. Так і тут, у кількох батьків, з якими поспілкувалися, виникають найголовніші побоювання: як діятимуть усі нововведення, якщо основного закону, за яким школи працюватимуть, ще немає, також невизначеність із територіальною реформою. Але найголовніше – чи не хочуть таким чином утримання шкіл цілком перекласти на батьківські плечі, бо якщо директор не зможе скоротити видатки, держава не профінансує, як це завжди буває, у міському бюджеті не буде грошей, а дітей шкода… Що ж, поживемо – побачимо.