Додому Статті З любов’ю до Коломиї

З любов’ю до Коломиї

0
Поділитися
Коломия

Молоді коломийські активісти, волонтери і творчі люди. Нове покоління та свіжий ковток повітря для Коломиї. Вони не відкладають ідеї на завтра, а реалізовують їх вже й одразу.

До Дня міста ініціативна молодь зізналася у любові до Коломиї.

Місто, в якому сконцентровано історичну та культурну пам’ять нашого народу, відоме не лише в Україні, а й далеко за її межами. Знають його не лише завдяки найбільшому Музею писанок у світі, а й як місто, де живуть неймовірно гостинні та доброзичливі люди з активною громадянською позицією.

Петро БОЙЧУК, доброволець, боєць батальйону «Золоті Леви Чорної Сотні»:

БойчукКоломию я люблю тому, що тут народився. Тому, що у нашому місті живуть хороші люди, які люблять свій край. А ще воно розташоване у мальовничому місці біля річки Прут, звідки легко дістатися у будь-який куточок українських Карпат. У майбутньому я бачу Коломию гарним і процвітаючим туристичним містом, з хорошими дорогами та чистими вулицями. Хочеться, щоб місто ставало сучаснішим, але в жодному разі не забувало своїх традицій, не руйнувало архітектурних пам’яток. А ще я хочу, щоб люди у Коломиї більше посміхалися та були щасливими.

Анастасія ШЕРЕМЕТА, голова Молодіжної ради:

ШереметаЯ обожнюю своє місто за доброзичливих людей, які тут проживають. За те, що вони здатні допомогти чужій людині на вулиці. За те, що вони завжди активні, згуртовані і творчі. Коломия особлива своєю історією і старовинними вуличками у будь-яку пору року. Вона – як велика дружня сім’я. Тому я і люблю Коломию. А ще, вірю, що наше місто буде великим та розвиненим історичним і творчим осередком.

Богдан БАЗИЛЕВИЧ, актор Коломийського академічного обласного українського драматичного театру імені І. Озаркевича, лауреат всеукраїнських театральних фестивалів:

БазилевичНасамперед, я люблю Коломию за те, що вона комфортна для життя. Та й взагалі просто за її сонячність люблю. А для сонячного майбутнього нам потрібно дуже багато всього. Звісно, потрібні інвестиції. Але потрібне й інше бачення самих коломиян. Щоб вони не чекали, поки прийде хтось із Калуша, з Косова, чи звідкись там з Тернополя і буде робити. Потрібно, щоб кожен, хто хоче, щоб у місті було гарно, старався для цього. Бо до нас точно ніхто не приїде і нічого цього не зробить. Ми все мусимо робити самі. Тому, перш за все, для хорошого майбутнього, потрібна зміна свідомості самих коломиян, зміна ставлення до того, що їх оточує.

Володимир АКІМОВ, волонтер, практичний психолог:

АкімовКоломия імпонує мені своєю наповненістю молоддю. Бо Коломия – це студентське містечко, а незабаром, 1 вересня, її населення поповниться ще тисячами молодих людей, і вона стане ще молодшою. Також люблю Коломию за архітектуру, той її маленький спокій та за те, що коломийські яйця найкрутіші в Україні. А майбутнє нашого міста я бачу у руках саме тієї молоді, яка була рушійною силою Помаранчевої революції, кістяком теперішнього Майдану, яка буде змінюватися, працювати над собою. І працюючи над собою, змінюючи себе, змінюватиме на краще наше місто. Саме за молоддю майбутнє Коломиї.

Інна ЯКУБ’ЯК, спеціаліст відділу молоді і спорту міськради:

ЯкубякЯ люблю Коломию, перш за все, тому, що це моє рідне місто. Тут минали мої студентські роки, тут я формувалась як особистість, тут я працюю. Я люблю її за своїх рідних і близьких людей, за друзів. Коломия – дуже затишне і комфортне місто, яке славиться своєю історією, красою і багатогранністю. В день першої писемної згадки я бажаю, щоб наше місто завжди залишалося привабливим для туристів, щоб надалі виховувало ще багато поколінь відомих і успішних коломиян. І щоб завжди вдосконалювалось. А у майбутньому я бачу Коломию одним із найкращих місць на землі.

Назарій ЯЦИШИН, один із провідників Пласту у Коломиї:

ЯцишинКоломия – це гарне туристичне місто, яке я люблю. Не можу сказати за що. Воно мені просто подобається і я нікуди б не хотів звідси переїжджати, хотів би залишитися тут на все життя, щоб працювати і вносити свою лепту у розвиток міста. Але все ж є і маленькі недоліки. Хочеться, щоб воно стало трохи охайнішим, щоб у місті було більше фонтанів, щоб збільшилася кількість зелених насаджень. Молодь у нас активна, тому, думаю, що місто буде розвиватися і надалі.

Оксана ТКАЧУК (РИЖУК), журналіст, волонтер:

РижукНа жаль, мені не пощастило тілесно народитися у Коломиї, адже родом я з Вінниччини, але, мабуть, тут я народилася своєю свідомістю, народилася тут, як особистість. Для цього, як на мене, тут найсприятливіші умови, тому що ніде, мабуть, не зосереджено такої потужної творчої і креативної енергетики, як у Коломиї. Вона, як ніщо інше, сприяє творчим пориванням, бажанням, новим ідеям, а поряд завжди знаходяться однодумці, які допомагають в їх реалізації. Тому неможливо не любити Коломию. Щодо майбутнього, то місто має глибоку історію, а тому усе наше бачення майбутнього ми маємо базувати на проекції минулого. Адже Коломия – це надзвичайно інтелігентне місто з глибокими культурними традиціями, які варто розвивати.

Олександр ДЕМ’ЯНЧУК, голова спільноти «ВелоКоло», ініціатор встановлення велопарковок у Коломиї:

ДемянчукЯ народився у Коломиї, виріс тут, прожив десь дві третини свого свідомого життя. Для мене це просто рідне місто, тому як я можу його не любити?! Я б хотів, щоб воно розвивалося, щоб не стояло на місці у плані урбаністики, розвитку інфраструктури, покращення умов для життя мешканців. Але не хочеться, щоб його сильно забудовували. Бо людям, які приїдуть додому років так через 20, неможливо буде зрозуміти чи дійсно вони приїхали додому. Мабуть, варто знайти якусь золоту середину між отим розвитком і збереженням того, який був, є і, сподіваюся, залишиться у місті назавжди.

Сергій ТРИФЯК, директор благодійного фонду «Карітас Коломийсько-Чернівецької єпархії»:

ТрифякЯ люблю своє місто за людей, за особливих людей, за коломиян, надзвичайно цікавих і самобутніх, котрі якраз і будують це місто. Завдяки ним Коломия є перлиною серед міст України, можливо, навіть і цілого світу. Так само люблю Коломию і за те, що тут ти можеш одночасно і черпати енергію, і віддавати себе, свою працю для того, щоб місто ставало кращим. Але нашому місту бракує можливостей для молоді, які нам дуже необхідні. Ми маємо архітектуру, маємо культуру, маємо ще багато чого, а можливостей для тих, хто хоче розвиватися в освітньому, культурному і спортивному плані немає. Молодь хоче використовувати такі шанси, але їх у неї просто забирають. А людям хочу побажати бути відкритішими до змін, не боятися нового і невідомого. А ще не просто чекати поки хтось щось зробить і змінить, а робити це самим.