Роман Турянський над Прутом – рікою свого дитинства.[/caption]
Знаковою для Р. Турянського була подорож по Азії, адже тут він запізнався з японкою Катсуко Гірумою і від 1970 р. поселився в передмісті Токіо – Едоґаві, а 1984 р. вони офіційно одружилися. Гірума-сан стала вірною подругою життя нашого непогамовного коломийця. Упродовж 1971 – 76 рр. вони мандрують на мотоциклі від Аляски до Вогняної Землі, перетинаючи Північну й Південну Америку, у 1977-78 рр. вирушають від краю Європи (Португалія) до краю Азії (Японія), упродовж 1978 – 80 рр. подорожують Африкою, подолавши на ослику пустелю Калагарі. У 1987 – 88 рр., коли п. Турянському було за 60, він перепливає велетенську Амазонку. Були ще й подорожі острівними державами навколо Австралії, а коли впала соціалістична система, Турянські об’їхали країни Східної Європи та Середньої Азії. Власне тоді вони загостили до Коломиї, однак тут відбувалися настільки карколомні події, що приїзд цієї оригінальної пари ніхто не помітив.
Останні життєві подорожі Р. Турянський зробив на Тібет (1993 р.), на Американський континент (1994 – 95) і до Східної Африки (1997 р.). Отже, на той час наш коломиєць був найбільшим мандрівником-українцем! До того ж, він не лише подорожував сам чи з дружиною, але й публікував свої враження в українській діаспорній пресі, в польських та анґломовних часописах і на телевізії, а також в японських популярних часописах "Асахі Ґраф" та "Асахі Віклі". Турянські вели спеціальну рубрику в японській газеті, виступали в телепрограмах, видавали книжки. У 1994 р. в токійському видавництві "Футобаша" Р. Турянський видав японською мовою книжку про Україну "Зустріч з Батьківщиною по довгій розлуці", в якій ідеться і про нашу Коломию. Цю книжку мені згодом надіслала Катсуко Гірума, з якою я упродовж 2007-08 рр. листувався через інтернет. Від неї я довідався, що наш краянин помер 14 березня 1999 р. Ми мали ще деякі спільні плани щодо вшанування Р. Турянського, але згодом листування обірвалося...
Р. Турянський з дружиною мешкали в ошатному будиночку під назвою "Червона хата". Коли влітку 1986-го в них гостювала відома діаспорна діячка Марійка Галабурда-Чигрин з Австралії, то в Японії українською розмовляли тільки дві особи – мандрівник Роман Турянський та професор Казуо Накаї. Наш краянин репрезентував в Японії Антибольшевицький Бльок Народів, створив і очолював українсько-японське товариство, передплачував діаспорну націоналістичну газету "Шлях перемоги", вітав у своїй оселі Славу Стецько і супроводжував її під час візиту в Країну вранішнього сонця, був членом японського ПЕН-клубу. З інформації про Україну японці довідалися і про Коломию – місто, в якому він народився і виростав. Можливо, після цієї публікації відгукнеться хтось з його коломийської родини.
Микола САВЧУК 
У Коломиї рід Турянських є доволі відомим і давнім. Причому колись вимовляли Тур’янські, з апострофом, бо ж їхні предки очевидно походили з с. Тур’ї.
Роман Турянський народився в місті над Прутом 18 травня 1923 року в сім’ї будівельного майстра коло торговиці. Виростав над Прутом і саме там шукав слідів свого дитинства, коли 1991 р. після довготривалої розлуки знову опинився в Коломиї. А до того закінчив тутешню гімназію, хоч не так захоплювався навчанням, як боксом і пригодницькими книжками, особливо Д. Лондона.
У перебігу Другої світової спробував вояцької каші, опинившись врешті у полоні з дивізійниками в італійському м. Ріміні. Звідти втік. Опісля життєві шляхи завели його до Швеції, де став корабельним інженером. У кін. 1940-х еміґрував з рідними до Арґентини. Там надалі плавав на кораблях та мав можливість побачити світ. Мав дружину і готель.
Свої подорожні враження з країн Африки, Азії, Європи, Америки упродовж 1958-75 рр. Р. Турянський від 1959 р. публікував в українському еміґраційному журналі "Овид" (Чікаґо, США). Відтоді на сторінках цього часопису з’являлися упродовж років його захоплюючі нариси "Алжир. Африка","Ґабон", "Бразилія – країна кави і самби", "З караваною бедуїнів по Сагарі", "Танґаніка", "Упоперек Латинської Америки", "Мар Дель Плята", "Сан Маріно – мініятюрна республіка", "Нічний Лондон" та інші. Ці публікації принесли коломийцеві велику популярність в українській діаспорі.
[caption id="attachment_32873" align="alignnone" width="640"] Роман Турянський над Прутом – рікою свого дитинства.[/caption]
Знаковою для Р. Турянського була подорож по Азії, адже тут він запізнався з японкою Катсуко Гірумою і від 1970 р. поселився в передмісті Токіо – Едоґаві, а 1984 р. вони офіційно одружилися. Гірума-сан стала вірною подругою життя нашого непогамовного коломийця. Упродовж 1971 – 76 рр. вони мандрують на мотоциклі від Аляски до Вогняної Землі, перетинаючи Північну й Південну Америку, у 1977-78 рр. вирушають від краю Європи (Португалія) до краю Азії (Японія), упродовж 1978 – 80 рр. подорожують Африкою, подолавши на ослику пустелю Калагарі. У 1987 – 88 рр., коли п. Турянському було за 60, він перепливає велетенську Амазонку. Були ще й подорожі острівними державами навколо Австралії, а коли впала соціалістична система, Турянські об’їхали країни Східної Європи та Середньої Азії. Власне тоді вони загостили до Коломиї, однак тут відбувалися настільки карколомні події, що приїзд цієї оригінальної пари ніхто не помітив.
Останні життєві подорожі Р. Турянський зробив на Тібет (1993 р.), на Американський континент (1994 – 95) і до Східної Африки (1997 р.). Отже, на той час наш коломиєць був найбільшим мандрівником-українцем! До того ж, він не лише подорожував сам чи з дружиною, але й публікував свої враження в українській діаспорній пресі, в польських та анґломовних часописах і на телевізії, а також в японських популярних часописах "Асахі Ґраф" та "Асахі Віклі". Турянські вели спеціальну рубрику в японській газеті, виступали в телепрограмах, видавали книжки. У 1994 р. в токійському видавництві "Футобаша" Р. Турянський видав японською мовою книжку про Україну "Зустріч з Батьківщиною по довгій розлуці", в якій ідеться і про нашу Коломию. Цю книжку мені згодом надіслала Катсуко Гірума, з якою я упродовж 2007-08 рр. листувався через інтернет. Від неї я довідався, що наш краянин помер 14 березня 1999 р. Ми мали ще деякі спільні плани щодо вшанування Р. Турянського, але згодом листування обірвалося...
Р. Турянський з дружиною мешкали в ошатному будиночку під назвою "Червона хата". Коли влітку 1986-го в них гостювала відома діаспорна діячка Марійка Галабурда-Чигрин з Австралії, то в Японії українською розмовляли тільки дві особи – мандрівник Роман Турянський та професор Казуо Накаї. Наш краянин репрезентував в Японії Антибольшевицький Бльок Народів, створив і очолював українсько-японське товариство, передплачував діаспорну націоналістичну газету "Шлях перемоги", вітав у своїй оселі Славу Стецько і супроводжував її під час візиту в Країну вранішнього сонця, був членом японського ПЕН-клубу. З інформації про Україну японці довідалися і про Коломию – місто, в якому він народився і виростав. Можливо, після цієї публікації відгукнеться хтось з його коломийської родини.
Микола САВЧУК
Роман Турянський над Прутом – рікою свого дитинства.[/caption]
Знаковою для Р. Турянського була подорож по Азії, адже тут він запізнався з японкою Катсуко Гірумою і від 1970 р. поселився в передмісті Токіо – Едоґаві, а 1984 р. вони офіційно одружилися. Гірума-сан стала вірною подругою життя нашого непогамовного коломийця. Упродовж 1971 – 76 рр. вони мандрують на мотоциклі від Аляски до Вогняної Землі, перетинаючи Північну й Південну Америку, у 1977-78 рр. вирушають від краю Європи (Португалія) до краю Азії (Японія), упродовж 1978 – 80 рр. подорожують Африкою, подолавши на ослику пустелю Калагарі. У 1987 – 88 рр., коли п. Турянському було за 60, він перепливає велетенську Амазонку. Були ще й подорожі острівними державами навколо Австралії, а коли впала соціалістична система, Турянські об’їхали країни Східної Європи та Середньої Азії. Власне тоді вони загостили до Коломиї, однак тут відбувалися настільки карколомні події, що приїзд цієї оригінальної пари ніхто не помітив.
Останні життєві подорожі Р. Турянський зробив на Тібет (1993 р.), на Американський континент (1994 – 95) і до Східної Африки (1997 р.). Отже, на той час наш коломиєць був найбільшим мандрівником-українцем! До того ж, він не лише подорожував сам чи з дружиною, але й публікував свої враження в українській діаспорній пресі, в польських та анґломовних часописах і на телевізії, а також в японських популярних часописах "Асахі Ґраф" та "Асахі Віклі". Турянські вели спеціальну рубрику в японській газеті, виступали в телепрограмах, видавали книжки. У 1994 р. в токійському видавництві "Футобаша" Р. Турянський видав японською мовою книжку про Україну "Зустріч з Батьківщиною по довгій розлуці", в якій ідеться і про нашу Коломию. Цю книжку мені згодом надіслала Катсуко Гірума, з якою я упродовж 2007-08 рр. листувався через інтернет. Від неї я довідався, що наш краянин помер 14 березня 1999 р. Ми мали ще деякі спільні плани щодо вшанування Р. Турянського, але згодом листування обірвалося...
Р. Турянський з дружиною мешкали в ошатному будиночку під назвою "Червона хата". Коли влітку 1986-го в них гостювала відома діаспорна діячка Марійка Галабурда-Чигрин з Австралії, то в Японії українською розмовляли тільки дві особи – мандрівник Роман Турянський та професор Казуо Накаї. Наш краянин репрезентував в Японії Антибольшевицький Бльок Народів, створив і очолював українсько-японське товариство, передплачував діаспорну націоналістичну газету "Шлях перемоги", вітав у своїй оселі Славу Стецько і супроводжував її під час візиту в Країну вранішнього сонця, був членом японського ПЕН-клубу. З інформації про Україну японці довідалися і про Коломию – місто, в якому він народився і виростав. Можливо, після цієї публікації відгукнеться хтось з його коломийської родини.
Микола САВЧУК