ЧИТАЙ. ДИВИСЬ. СЛУХАЙ

logo

"Якось то буде..."

Світ уже раз був знищений. Знищив його сам Господь. Маю на увазі Всесвітній потоп, який спричинили погані люди. Тепер лише можемо уявити, які були ті наші безіменні прапредки. Виглядає, що ми ще не такі погані, як були вони… У Біблії мовиться, що другого Потопу вже не буде. Але в повітрі ширяє думка, що щось буде інше, теж страшне. Донедавна всі погоджувалися з тим, що якщо й настане кінець світу, то буде це війна, атомна війна. І вже її почне не Господь, а самі люди. І, ясна річ, невідомо, чи після неї знову існуватиме світ. Людина не Бог — не може нічого ґарантувати… Віднедавна почали говорити, що кінець світу може бути цілком інший, непередбачуваний. Спричинений новітніми науковими досягненнями й технологіями, екологічним хамством, штучними харчами й ліками, які вбивають усе живе і насамперед людину. Виглядає, що цим разом Бог залишив усе на людину і дає їй цілковиту можливість відчути свою силу і своє безсилля. Тепер багато говорять, що люди стали набагато освіченішими. Очевидно, правильніше було б сказати — не освіченішими, а збагаченими інформаційно. Однак при цьому постає надто важливий момент: можна багато знати, але чи це допомагає, чи це рятує? Або ж як казав один мудрець: головне не багато знати, а знати найважливіше. А чи багато людей здатні з океану інформації відібрати найкориснішу? Чи більшість здатна розрізнити, де правдива, а де брехлива інформація? Переважно люди повторюють те, що прочитали в пресі, побачили на телевізії чи в інтернеті, але рідко хто може над цим задуматися і зробити якісь висновки. Ми досягли такого інформаційного рівня, що нашим попередникам і не могло приснитися! Але коли сучасні глашатаї кричать, що люди стали інформаційно багатими, чомусь забувають, що люди не стали кращими, ліпшими, милосерднішими. За прикладами далеко ходити не треба. Згадаймо, що Перша світова не була така жорстока, як Друга, а Друга не була така жорстока, як теперішні війни. Це переконливий приклад того, як люди, кажучи по-давньому, скапцаніли, змаліли серцем і душею. Ці інформаційні люди стали такими недолюдками, що давні наші селяни й містяни, які не вміли читати й писати, репостити і лайкати, виглядають проти них святими. У наше життя увірвався технічний, телевізійний, електронний прогрес. Ніхто цього не очікував і не готував жодної протидії. Виховну роль взяли на себе телевізори, смартфони, планшети, комп’ютери, мобілки. Церкву, школу, гуманітарні галузі в один момент відсунули від виховного процесу дітей і молоді. Притому осіб, які керують цим інформаційним  процесом, ніхто наразі не визнає відповідальними за майбутнє людства. Всі є лише очманілими очевидцями того, що відбувається. А світ переповнився злочинами і мудрагелями, які нехтують досвід людства, віри, мораль, мови. Всі чекають, подібно, як у російсько-українській війні, що хтось щось придумає таке, що проблема сама собою розв’яжеться. Чекають цього й у війні з ісламськими терористами, і в проблемі з біженцями та з Євросоюзом. Виглядає, що світ нарешті дійшов до того, до чого дійшли ще наші предки. Маю на увазі давнє українське прислів’я: «Якось то буде…». Але ж наші сучасні мудрагелі відкидають усе давнє, заперечують попередній досвід! Ну-ну… Микола САВЧУК