На Коломийщині можна побачити все більше ділянок, повністю вкритих борщівником Сосновського. Цю рослину завезли на Прикарпаття ще в 1970-х роках як корм для худоби. Але з часом через надмірне його вживання корови почали давати кисле молоко, тому як кормова рослина борщівник не прижився. Але все-таки встиг вкорінитися.

Завдяки здатності розмножуватися статево і утворювати насіння, які легко розносяться вітром, з кожним роком ділянки, де він росте, збільшуються. Нині на Коломийщині приблизно 28 га площ вкрито цією рослиною.

Поширюється борщівник там, де не обробляють землю. Бо якщо доглядати за нею, підступну рослину можна викорінити. Борщівник виділяє з листків і стовбура ефірні олії, які при потраплянні на шкіру спричинюють виражений хімічний опік глибокого проникнення, який потребує тривалого лікування. Крім цього, борщівник Сосновського викликає сильну інтоксикацію організму, оскільки його сік дуже токсичний.

Травматолог і головний лікар Коломийської дитячої лікарні Олег Токарчук розповів "Дзеркалу медіа", як надати першу допомогу, якщо не вдалось уникнути зустрічі з цією рослиною.

"У разі потрапляння соку борщівника на шкіру, особливо це стосується дітей та літніх людей, насамперед треба промити великою кількістю проточної води. Це потрібно робити для того, щоб максимально зняти зі шкіри токсини. Потім поставити стерильну пов’язку та звернутися до лікаря. Але найважливіша порада – це десятими дорогами обходити борщівник. Якщо виникає потреба його знищити, то робити це треба тільки у спецодязі, бо є велика загроза отримати токсичне ураження як шкіри, так і слизових оболонок".

Найчастіше отримати опіки від борщівника можна з необережності. Так і сталося з Іриною. Вона – студентка біологічного факультету Львівського національного університету. Нині дівчина знає про борщівник значно більше, ніж тоді, коли отримала від нього опіки.

"Це сталося давно. Я була у пластовому таборі, йшла до річки чистити зуби. А борщівники дуже люблять рости біля водойм. Я перескакувала з каменя на камінь і випадково зачепила рукою листок цієї підлої рослини, проте зрозуміла це не відразу, а тільки тоді, коли утворилися пухирці. Я побігла до медсестри, бо не знала, що робити. На сонці пухирці сильно пекли. Терпіла. Мастила "Пантенолом" і старалася ховати руку від сонця. Маленький шрам залишився досі", – ділиться спогадами дівчина.

Дуже часто плантації борщівника можна помітити не тільки на занедбаних територіях, а й дуже близько біля домівок.

Ярина БАЛАБАНИК