Минулого тижня в «Генезі» відбулася репрезентація третьої збірки з серії «Схід-Захід», яка об’єднала двох авторів з Івано-Франківська та Харкова – Володимира Єшкілєва та Ігоря Боднаря-Терещенка. У цій книжці під однією обкладинкою поєдналася провокативна збірка прози івано-франківського прозаїка, поета й есеїста Володимира Єшкілєва – «Тибет» та віршований доробок харків’янина, літературного критика Ігоря Боднаря-Терещенка (далі – ІБТ) – «Бубна-козир». Проект «Схід-Захід» започатковано 2015 року. В серії вийшли тексти Сергія Жадана, Мірека Бондара, Тараса Прохаська, Олега Коцарева. В кожній книзі твори письменників зі Сходу України мають за сусідів твори авторів з українського Заходу. Серія книжок виходить з ініціативи громадського об’єднання «Поступовий гурт Франківців». Автори розповіли, що ця книга – проект експериментальний. Оскільки у літературному товаристві ніколи не славилися, адже Володимир Єшкілєв більше культуролог, есеїст та історик, а ІБТ більше виступає як літературний критик, то для них це можливість показати новий формат сучасної української літератури. Книжка репрезентує оригінальну, в чомусь провокативну й особливу за стилем «прозу свідчень» письменника, яка в останні роки знаходить чимраз більше поціновувачів за межами обраного кола окультистів та літературних гурманів. Володимир Єшкілєв про своїх героїв книжки: «Це спроба дати історію міста Івано-Франківськ через образи жінок не дуже важкої поведінки. Іноді кажуть, що історія міста – це історія вчених, або історія політиків. То чому б не сказати, що для прикладу історія 90-х років належить центральному персонажу – дівчині біля готелю «Україна». Скажімо Фламінго, а потім Мультяшка. Вони теж були історією. То чому не подати історію через них чи через історії бандитів. Я намагався це зробити. Щось подібне робив Ігор, так би мовити поетичні візії Харкова та Сходу України від кукурудзяних часів і до сьогоднішнього АТО». Продовжуючи думку, ІБТ розповів про ідею книги: «Ідея у нас одна. Це спротив офіційній парадигмі в історії. Не мер залишиться в історії, не полководець, не президент, а ті фольклорно-літературні не пафосні речі, імена і постаті. Та сама Фламінго, котра стояла десь там на розі, яка так і залишилася у пам’яті жителів міста. Це альтернативна історіографія. Спроба змоделювати цю ситуацію у прозі чи в поезії це і є страшне слово – експериментаторство». У кожній з історій можна віднайти стан свободи – саторі. «Моїм улюбленим персонажем є молода дівчина, яка в якийсь момент відчула несправжність світу. Це перший крок людини до самої себе. Той світ, який збудований навколо вас, є несправжнім. Цей світ створили для того, щоб вас використати: щось продати, якимось чином експлуатувати, зробити з вас іграшку, або раба, або просто споживача якихось брудних товарів. Тоді виникає запитання: нащо вам жити у несправжньому світі, якщо є справжній? Просто до нього треба дійти». Більшість книг написані для того, щоб читач одягнув маску-персонажа і прожив життя чи знайшов там собі подібного. У цій збірці «Схід-Захід» автори навпаки стимулюють бути читачем-спостерігачем, стати учасником історії, але не одягати на себе ролі. Письменники стверджують, що такі проекти, як «Схід-Захід», є дуже правильними, адже вони породжують спілкування не лише словесне, а й фізичне – автори мають змогу відвідати різні регіони, обмінятися думками і поділитися своїми знаннями. Надія СТЕФУРАК