Додому Новини Політика Володимир Бойцан: «Кабінетним» заступником голови я не буду»

Володимир Бойцан: «Кабінетним» заступником голови я не буду»

0
Поділитися

Заступником Коломийського міського голови з гуманітарних питань буде 45-річний представник «УНП» Володимир Бойцан.

Досі працював викладачем Коломийського політехнічного коледжу, колишній депутат міськради. Був мобілізований до лав ЗСУ. Служив у 24-ій бригаді, брав участь у боях за Бахмутку.

Don Yapon

Журналісти “Дзеркала Коломиї” поспілкувалися з новопризначеним заступником міського голови.

–          Пане Бойцан, ви вступаєте вдруге в ту ж саму річку. 2006-ого, нагадаю, ви вже працювали заступником тодішнього міського голови Юрія Овчаренка з гуманітарних питань, проте недовго. Не скажу, що пішли з ратуші, грюкнувши дверима, однак щось там відбулося, що змусило вас залишити команду…

–          У той час, коли обіймав посаду заступника голови від квітня до серпня, відчувалися певні непорозуміння всередині нашої команди, що й привело до рішення написати заяву за власним бажанням. Вплинуло на моє рішення й переконання в тому, що деякі ініціативи облдержадміністрації аж ніяк не варто схвалювати й підтримувати. На одній з нарад в Івано-Франківську нам, наприклад, рекомендували створювати молодіжні центри зайнятості за кошти міських бюджетів. Для чого створювати структури, які з самого початку приречені бути мертвонародженими? Щоб задовольнити амбіції якогось столичного начальника? Я заявив, що в Коломиї ми це робити не будемо. Або інша ініціатива області – повне літнє оздоровлення дітей. Це в період, коли бюджет уже давно сформовано і забезпечити повноцінне харчування дітей у таборах нереально. Я привселюдно висловив думку, що краще дитині поїхати влітку в село до діда з бабцею й набратися там здоров’я. Цей пілотний проєкт так і не прижився в усій області, лише в кількох районах. Але моє блокування ініціатив ОДА, ймовірно, не залишилося непоміченим…

Зросла суспільна активність наших містян, спокійно жити владі вони вже так не дадуть.

–          За дев’ять років, що минули відтоді, ситуація змінилася настільки, що тепер вам працюватиметься набагато комфортніше?

–          Хотілося б вірити. У всякому разі зовнішні зміни в місті помітні. Куди менше стало смітників, облагороджено чимало автобусних зупинок, з’явилося більше лавочок, краще виглядають дороги. Зросла суспільна активність наших містян, спокійно жити владі вони вже так не дадуть. Та й спілкування з новообраними колегами-заступниками вселяє оптимізм та сподівання на плідну роботу.

–          Але чи є зміни внутрішні? Чи відповідає вимогам сьогоднішнього дня стиль спілкування по лінії облдержадміністрація-облрада-міськрада?

–          Це з тих запитань, на які дасть відповідь моя повторна практична робота в ратуші.

–          З чого плануєте розпочинати її?

–          Ким-ким, а «кабінетним» заступником міського голови я не буду. У коло моїх обов’язків входить координація дій закладів освіти, охорони здоров’я, культури, управління соцзахисту, тобто всього гуманітарного блоку. Для початку планую побувати в усіх цих закладах, вивчити реальний стан справ у кожному. Допоможе в цьому й розроблена мною довідка, яку попрошу заповнити кожного керівника.

–          І в освіті, і в охороні здоровя відбуваються зміни, про які девять років тому лише говорили. Вам випало очолити процес реформ…

–          Я був і є прихильником, так би мовити, суворого реалізму. Взяти освіту, яка перейшла на зовсім інший принцип фінансування. Потрібно вивчити, як справляються шкільні бухгалтери з програмним забезпеченням, як узагалі дають собі раду дирекції шкіл у нових умовах. І тільки тоді, коли тут усе більш-менш буде зрозуміло, переводити на нові умови фінансування дитсадки.

–          А що чекає нашу багатостраждальну культуру, на яку постійно виділяють кошти з бюджету «крізь зуби»? Будете миритися?

–          Виглядає наразі на те, що з культурою можна буде працювати конструктивно, і добре було, якби я не помилився.