Героїчний спротив московській агресії на Донбасі дещо пригасив інтерес до іншої героїчної сторінки нашої історії – боротьби ОУН-УПА проти того самого ворога – імперської Московії. І події 40-х – початку 50-х років минулого століття, і нинішні криваві події на Донбасі, – усе це ланки одного ланцюга, яким Україна намагається огородити своє політичне й суспільне буття від найпідступнішого сусіда за всю її кількасотлітню історію. Війна триває. Змінилося її обличчя, лише обличчя ворога те саме. До редакції "Дзеркала Коломиї" потрапила вельми цікава книга-альбом професора Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка, заслуженого працівника освіти України Дмитра Скільського "Звитяжці незборимої нації: Коломийська і Буковинська округи ОУН-УПА у світлинах". Вже понад рік автор на пенсії, однак, за його словами, склавши викладацькі обов’язки, взяв на себе не менш важливі – донести до широкого загалу невідомі сторінки боротьби УПА на теренах нашого краю. У книзі-альбомі поміщено невідомі світлини українських підпільників, декотрі з них залишаються невпізнаними досі. Випустивши книжку, автор має надію, що хтось з невідомих героїв буде ідентифікований, бо не маємо права на забуття жодного повстанця, який зі зброєю в руках протистояв окупантові. Дмитро Скільський, уродженець Березова Вижнього, про боротьбу повстанців знає не з книжок: у 16-літньому віці став членом підпільної молодіжної організації українських націоналістів (МОУН). Під псевдонімом Невідомий, будучи старшокласником середньої школи, збирав важливу інформацію про дії окупаційної влади в тогочасному райцентрі Яблунів, яку переказував мамі, а вона – своєму рідному братові Байді (Михайло Симчич), особистому охоронцеві окружного провідника ОУН Коломийщини Бориса (Григорій Легкий). Що ж служило основою для видання книги-альбому? Повернемося на декілька десятиліть назад, так би мовити, до першопочатку. Читайте також: На Прикарпатті госпітальєр знайшов під дідовою хатою документи часів УПА. ФОТО Після закінчення Яблунівської середньої школи "Невідомий", працюючи вчителем Космач-Рушівської семирічки, восени 1951 року отримав від Байди (Михайло Симчич) на зберігання до кращих часів частину фотоархіву Коломийської і Буковинської округ ОУН-УПА (понад 50 світлин). Всі фотографії Дмитро Скільський беріг, як зіницю ока, аж до часів, коли їхнє оприлюднення стало не лише безпечним, а й важливим. Проведено велику роботу з пошуку відомостей про повстанців, яких зображено на світлинах. Деякі фотографії вже друкувалися в інших виданнях, про окремих героїв ми вже добре проінформовані (як-от про Кривоноса (Мирослав Симчич) з книжок М. Андрусяка, М. Томащука, П. Легкого та ін. Залишається низка невпізнаних або таких, про кого відомості надто скупі. Багато світлин мають на звороті написи, котрі несуть бодай якусь інформацію. Все це подано в книзі-альбомі. –     Що спонукало Вас до написання цієї книги-альбому? –     З настанням такої бажаної, довгоочікуваної незалежності України створилася можливість легалізувати безпечно заховану частину фотоархіву, що включала понад 50 світлин, переважно невеликої конфігурації – найбільші мали розмір 8 х 5 см, а найменші – 3,5 х 2,5 см. Роки й умови зберігання і переховування вплинули на їх якість, деякі з них вкрилися плямами, поблякли. В одному фотоательє Тернополя зробили з них копії, суттєво збільшивши розміри. Виникла проблема, в якій формі оприлюднити фотографії. Перегляд різноманітних видань сучасних авторів про героїчну боротьбу січових стрільців, вояків ОУН-УПА за Українську державу спонукав мене до думки про те, що найкращою формою популяризації світлин може бути книга-альбом. Але робота над нею йшла лише епізодично, оскільки більше часу приділяв праці на посаді професора кафедри загальної педагогіки і психології, а згодом завідувачем Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка. Лише після виходу чотирьох навчальних книжок почав систематично працювати над книгою-альбомом "Звитяжці незборимої нації: Коломийська і Буковинська округи ОУН-УПА у світлинах". –     Якими джерелами користувалися, як обирали героїв? –     В процесі роботи над книгою-альбомом прагнув детально опрацьовувати майже всі джерела, що висвітлюють боротьбу ОУН-УПА. Про багатьох повстанців, які є на світлинах, я знав ще з дитинства і ранньої юності, чимало своїх односельців бачив особисто, зокрема таких, як: сотенний Мороз (Д. Негрич), сотенний Кривоніс (М. Симчич), чотовий Зірка (І. Урбанович), станичний Ганджа (П. Скільський), стрілець Грім (В. Скільський), районний провідник ОУН Хміль (В. Романчич) та ін. В дитинстві я також бачив сотенного Білого (Ю. Долішняк), уродженця Яблунова. Багато цінної інформації я почерпнув від ройового командира УПА, кущового провідника ОУН Байди (М. Симчич), мого вуйка, який після полону і 20-річної каторги в сибірських концтаборах повернувся і прожив ще понад 30 років у рідному селі Березові Вижньому. На групових світлинах книги-альбому є ще чимало повстанців, які досі невпізнані. Її видання, надіюсь, сприятиме тому, що вони будуть упізнані або хоч окремі з них ідентифіковані. Значна частина світлин, що ввійшли до книги-альбому, є мало або зовсім невідомі, деякі з них мають написи на зворотах, зроблені Байдою (М. Симчич), що засвідчують їх автентичність. –     Як починалася робота над книгою-альбомом? –     Свій внесок у процес збагачення історичної пам’яті нашої нації я розпочав зі збору фактичного матеріалу для написання біографічних нарисів про кожного упізнаного повстанця, кількість яких сягає близько сімдесяти. У біографічних нарисах стисло чи більш обширно висвітлено життєвий шлях та вклад кожного повстанця від рядового стрільця до окружного командира УПА, від станичного до крайового провідника ОУН у спільну справу – самовіддану боротьбу проти ненависного ворога. Ознайомившись зі збірками поезій відомого поета Зиновія Сердюка, учасника боротьби ОУН-УПА, довголітнього політв’язня концтаборів заполярної Воркути, який цілком заслуговує на наймення "співця повстанської звитяги", я підібрав низку віршів, які присвячені конкретним подіям, окремим стрільцям, командирам УПА, провідникам ОУН і, за його ласкавою згодою, включив їх в текст книги-альбому, внісши в них окремі корективи, що надало її змісту суттєвого емоційного забарвлення. –     Традиційне питання до Вас, пане професоре: що в планах? –     Маю бажання працювати в міру сил і можливостей, незважаючи на те, що вже більше року на пенсії. Насамперед планую видати другим доповненим виданням двотомний навчальний посібник для студентів з історії педагогіки, писати наукові статті для педагогічних журналів, яких у мене вже близько двохсот. Також маю на думці перевидати книгу-альбом "Звитяжці незборимої нації…", бо дане видання мене не задовольняє своєю якістю. Видавець, з яким мені довелося працювати, виявився недобросовісним. Багато обіцяв щодо поліпшення світлин та високої поліграфічної якості видання, але обіцяне не виконано належним чином. Тому друге видання хочу зробити якнайкраще, бо повстанці, що на світлинах, цілком заслуговують на те. Читайте також: Легендарний сотенний УПА Мирослав Симчич – про бій під Космачем, в якому знищили понад 400 енкаведистів. ВІДЕО