НЕБЕЗПЕЧНІ ДОРОГИ
У киянки Олени Мазуркевич на початку квітня загинув чоловік. Він не ганяв на своєму автомобілі містом, не порушував правил — просто сідав у припарковану машину на одній зі столичних вулиць. В неї влетіла ззаду Honda Accord Coupe — швидкість винуватця ДТП була настільки великою, що обидва автомобілі, вже зліпившись докупи, протягнулися по дорозі ще кілька десятків метрів.
Чоловік Мазуркевич був ще живий, коли його витягли з купи металу. Але допомоги він не дочекався: винуватець почав обговорювати по телефону вечірку з друзями, і постраждалий помер від внутрішньої кровотечі.
Статистика свідчить, що саме столиця — найнебезпечніший для всіх учасників руху регіон країни. Минулого року в Києві відбулося 35,8 тис. ДТП. В Одеській, області, що зайняла друге місце, кількість дорожніх пригод вдвічі менша — 12 тис. Далі йде Харківщина зі своїми 10 тис. випадків.
[caption id="" align="alignnone" width="1920"] Три місяці тому в машину, в якій їхала Наталія Пасічник, врізалася Газель. Водія-порушника не знайшли досі[/caption]
За рівнем ДТП зі смертельним результатом Київ випереджає багато великих європейськиї міст. Тут щорічно на кожні 100 тис. жителів фіксують приблизно 4,6 випадків летального результату для учасників аварій. За даними Європейської ради безпеки дорожнього руху, в Берліні цей показник дорівнює 1,6, а в Лондоні — 2,5.
Вітчизняні показники і взагалі виглядають страшними за європейськими мірками. За даними Всесвітньої організації здоров'я, у Швеції — однієї з найбільш благополучних країн Старого Світу з вуличної безпеки — коефіцієнт смертності в ДТП дорівнює 2,8 на 100 тис. осіб. Український рівень втричі гірший — 10,8 смертей на 100 тис. осіб. Він помітно перевищує не тільки шведський, але й аналогічні коефіцієнти для Німеччини — 4,3, Франції — 5,1 і навіть експресивної Італії — 6,1. З країн ЄС найближче до України Польща — 10,3 і Литва — 10,6 смертей на 100 тис. населення.
ЛИХАЧІ ТА ДОРОГИ
Віктор Загреба, голова громадської ініціативи Vision Zero, що опікується проблемами безпеки дорожнього руху, готовий будь-якому чиновнику або журналістові продемонструвати найпоширенішу причину українських ДТП. Він виходить на жваву київську Дніпровську набережну посеред робочого дня. Вмикає прилад Візир, що вимірює швидкість руху машин, які їдуть повз. Спрямовує на дорогу і за 15 хвилин фіксує десяток випадків перевищення дозволеної в місті швидкості — 60 км/год, Причому водії їдуть не просто швидше, а швидше в півтора-два рази.
У Нацполіції саме перевищення швидкості називають головною причиною ДТП, внаслідок яких є постраждалі — 5,5 тис. випадків по країні за 2015 рік. Далі за зменшенням — йдуть аварії при маневрах (3,3 тис.) і водіння в стані алкогольного сп'яніння (2,3 тис. випадків).
Пияцтво все впевненіше виходить на перші ролі в статистиці дорожніх пригод. Тільки за перші півроку 2016‑го водії-пияки стали причиною 1,2 тис. аварій — це плюс 26% до аналогічного торішнього показника. Маючи на увазі і цей показник, Загреба після експерименту з Візиром констатував: "Останнім часом на дорогах стало більше безладу".
Слідом за пияцтвом йде неправильний проїзд перехресть, недотримання дистанції, перехід дороги в невстановленому місці, порушення при проїзді пішохідних переходів. Остання з топ-причин важких аварій — виїзд на зустрічну.
Загалом же жертвою кожного 20‑го ДТП з потерпілими в Україні стають саме пішоходи.
[caption id="" align="alignnone" width="1920"] Віктор Загреба з допомогою спецприладу доводить, що швидкісний режим в Києві порушують багато водіїв[/caption]
Багато експертів говорять ще про одну — приховану — причину серйозних аварій: поганий стан доріг і незадовільне обладнання пішохідних переходів.
Сергій Вовк, директор Центру транспортних стратегій, пояснює: навіть якщо орієнтуватися на радянські стандарти, то сьогодні 90% дорожнього покриття не дотягують до норми. Але при оформленні ДТП на це, зазвичай, не звертають уваги — статистика Нацполіції вказує лише три десятки випадків, коли дефекти полотна названі причиною аварій. Адже може йтися про каналізаційні люки, що стирчать, глибокі ями та інші перешкоди, реагуючи на які водії можуть провокувати зіткнення. Але доводити провину Укравтодору ніхто не хоче — клопітно. Ось інспектори й записують інші причини ДТП.
Провокує порушників і відносна безкарність. Причому навіть для тих, хто винен у найсерйозніших аваріях.
Про це тепер знає вагітна киянка Наталія Пасічник. 29 квітня в машину, в якій вона сиділа на пасажирському сидінні, ззаду в'їхала Газель, що рухалася на великій швидкості. Жінка потрапила в лікарню з п'ятьма переломами черепа. “Водій Газелі втік. І поліція його так і не знайшла",— каже Пасічник.
І подібне — не рідкість: за даними Генпрокуратури, в 2015 році з 10,9 тис. випадків аварій, за якими порушили кримінальні справи, до суду поліція довела лише 2,6 тис. епізодів.
Але і судовий розгляд може закінчитися нічим. Адвокат Ігор Чудовський пояснює, що люди в мантіях часом можуть навіть не призначити компенсації потерпілому. А його колега Глядик нагадує, що за всю історію країни реально не посадили жодного винного у смертельному ДТП. “Важко довести провину, довести, що винуватець вбив жертву свідомо. Тому найчастіше присуджують умовні строки або штрафи",— говорить він.
"На дорогах стало більше безладу" - Віктор Загреба, голова Vision Zero
Ось і Кашпар, чия мати загинула на зупинці, побоюється такого підсумку. “Для мене найстрашніше, що справу можуть закрити. Присудити умовне покарання на кілька років і позбавлення прав на три роки",— зізнається вона.
Загалом картина аварійності та смертності на українських дорогах вражає, але насправді вона ще сумніша, ніж в офіційних звітах поліції. Статистика від правоохоронців, як уточнює Загреба, не містить даних про тих, хто помер після ДТП вже в лікарні. Він наводить такі цифри від Нацполіції: за перше півріччя 2016 року в країні в аваріях загинуло 1,4 тис. осіб (-11% до попереднього періоду), а отримали травми 15 тис. осіб (+27% до минулого півріччя). "Неможливе одночасне збільшення кількості травмованих та зменшення загиблих, адже ці два чинники пов'язані один з одним",— упевнений експерт.
[caption id="" align="alignnone" width="1920"] Киянка Юлія Кашпар стоїть на тому місці, де під колесами автомобіля, що вилетів на узбіччя, загинула її мати, яка чекала на громадський транспорт[/caption]
Сьогодні грошова узда в ЄС жорстка і відчутно б'є по кишені порушника. Так, у Франції водій, який не поступився пішоходу на переході, заплатить до €375 при середній зарплаті по країні в €2 ,6 тис. В Україні за подібне порушення автовласник віддасть 255 грн, а середній заробіток в країні дорівнює 4,3 тис. грн.
У Норвегії за перевищення швидкості 65 км/год водія можуть заарештувати на 18 діб та анулювати права. А розмір штрафу досягне половини зарплати порушника. Українець за подібний інцидент заплатить лише 510 грн. Аварійність у скандинавів втричі нижче, ніж в Україні.
У країні проблема ще й з фіксацією порушень — патрульних не вистачає, а автоматичних камер тільки три: вони працюють у тестовому режимі з 4 липня 2016 року. Проте голова Нацполіції Хатія Деканоідзе обіцяє, що вже з вересня таких радарів буде більше, і вони почнуть функціонувати на всю силу.
Але справі невідворотності покарання це мало допоможе: за словами Артема Шевченка, директора Департаменту комунікацій МВС України, у правоохоронців навіть немає точних розрахунків того, скільки грошей їм потрібно для повсюдної відеофіксації. “Це кілька мільярдів гривень. І питання, де їх взяти, воно до уряду, а не до МВС",— каже Шевченко.
Є і законодавча заковика. Як пояснює Глядик, депутати та МВС ще в 2008 році вирішили штрафувати саме власників автомобілів, незалежно від того, хто де-факто був за кермом і порушив правила. Але в 2010‑му Конституційний суд визнав цю норму незаконною. “Виникає дилема: машина порушила правила, але хто винен? На кого виписувати штраф? Доки з цим у поліції не розберуться, автофіксація не запрацює",— впевнений юрист.
Тим часом в парламенті, за словами народного депутата Антона Геращенка, радника голови МВС, законодавці планують посилити штрафи. Він сам вніс закон про зниження мінімально допустимого рівня алкоголю в крові водія — до 0,3 проміле. "Це півлітра пива або келих вина",— пояснює Геращенко. Такий принцип, за його словами, діє в багатьох європейських країнах.
У Нацполіції плани менш визначені. За словами Євгена Жукова, представника поліцейського відомства, там хотіли б переглянути систему дорожнього руху, а також активніше контролювати технічний стан транспорту.
А ось Загреба, натхненний американський досвідом, виступає за системний підхід. Мовляв, у США є спецструктура, яка аналізує всі дані по місцях, де найчастіше трапляються аварії. І експерти вирішують, що потрібно змінити в кожному конкретному випадку. “У нас же все робиться хаотично. Значить, аварій стане більше, а загибель людей на дорогах перетвориться на масштабну катастрофу",— підсумовує Загреба.