Незабаром українців чекають традиційні травневі свята. А, отже, і додаткові вихідні – цього року це вівторок, 1 травня, та середа, 9 травня. Можна провести їх традиційно "на шашликах" або "на картоплі", а можна відправитися за пригодами. Цього разу УНІАН вирішив запропонувати своїм читачам влаштувати поїздку по Україні. А саме - на Івано-Франківщину, в гори. Яремче може запропонувати досить непоганий набір варіантів розміщення – комфортабельні готелі, турбази або ж "садиби" у господарів. Вільні номери на травень ще є і їх цілком достатньо. Найдешевші - всього від 100 грн/ніч в загальному номері, а ніч в одномісному номері коштуватиме від 180 грн. Крім того, в місті досить багато варіантів для дозвілля. Є куди сходити повечеряти ввечері – від скромних закладів домашньої кухні до знаменитого ресторану-музею "Гуцульщина". Останній цікавий, перш за все, з пізнавальної точки зору – такий собі зразок гуцульської архітектури повністю з дерева, побудований без єдиного цвяха. Їжа тут теж непогана, обслуговування на рівні, але і ціни теж відповідають – майже як у будь-якому київському закладі середнього класу, можна орієнтуватися на середній чек від 200 грн на одну людину. Знаходиться він в самому центрі міста, поруч з головними визначними пам'ятками – водоспадом Пробій та сувенірним ринком, де можна купити безліч товарів від карпатських майстрів (до речі, це один з найкращих спеціалізованих ринків регіону). Сам Яремче стоїть на річці Прут, уздовж якої також обов'язково варто прогулятися – такі види завжди допомагають відволіктися від суєти і відновити душевні сили. При цьому Яремче буквально «перетікає» в Національний природний парк "Карпатський", де можна зустріти безліч рослин і тварин, частина з яких - червонокнижні. Тут можна відвідати місцеве вольєрне господарство, де, крім жителів міні-зоопарку, мешкають і олені з дикими кабанами, а у тварин є вільний доступ на досить велику територію. Втім, вони з задоволенням наближуються до туристів, охочих їх підгодувати (звісно, спеціальним кормом, купленим на вході). І, повірте, стадо кабанів, що вибігають на тебе з-за дерев на запах корму, виглядає дійсно приголомшливо.   Віадуки і гірська краса Ворохти Селище Ворохта трохи менше за Яремче, але ближче до великих гір. Як і Яремче, воно розташоване на річці Прут, біля північних схилів Карпат. Якщо піднятися на вершини пагорбів, якими з усіх боків оточена Ворохта, можна помилуватися неймовірної краси краєвидами гір. Тут продовжується Карпатський національний природний парк. Загалом, місця, де можна гуляти, дихати свіжим повітрям, збиратися з думками і набиратися сил – більш, ніж достатньо. Саме селище в радянські часи розвивалося, в першу чергу, як центр спортивного туризму, і навіть зараз у ньому розташовується центр підготовки українських спортсменів до зимових видів спорту, таких як біатлон, лижні гонки, стрибки з трампліну. А тому тут можна, за бажання, підшукати собі щось для спортивних туристичних активностей. Крім того, в 20 км від Ворохти знаходиться спортивна база «Заросляк», звідки туристи найчастіше починають сходження на найвищу гору України – Говерлу. Тому якщо є час, натхнення і сили – сміливо можна відправлятися підкорювати вершини. Види з Говерли того варті. А ще Ворохта відома своїми віадуками. Усього їх два - один невеликий, ближче до спортивної бази «Авангард», а другий великий – той самий, через річку Прут. Останній був побудований наприкінці 19 століття, за часів Австро-Угорської імперії, і вважається одним з найстаріших і найдовших кам'яних арочних мостів. Види як на віадук, так і з віадука – неймовірні. Зараз міст вже не використовується за призначенням – близько 20 років тому залізну дорогу перенесли на спеціально добудований по сусідству залізний міст, щоб віадук не руйнувався. Тим не менш, мости стоять досить близько, а тому зі сторони здається, що поїзди їдуть саме віадуком. Ще в місті кілька дерев'яних церков, але найцікавішим, мабуть, є цегляний костел Успіння Пресвятої Богородиці недалеко від залізничного вокзалу. Добиратися до Ворохти також краще всього на поїзді – проте дорога буде на кілька годин довше, ніж до Яремче. Найкраще їхати саме на прямому поїзді, адже з Івано-Франківська на маршрутці дорога займе 2-3 години, враховуючи особливості гірських доріг. До речі, не так давно через Ворохту проклали досить непогану дорогу, зручну для приїжджих. А от місцеві вже скаржаться: кажуть, що у них ніхто не звик, щоб селищем машини їздили на таких швидкостях, і, на жаль, вже не обійшлося без трагедій. Отже і туристам, які прогулюється по Ворохті, варто бути уважними. Варіантів розміщення у Ворохті залишилося не так багато, але вони є. Тому, якщо поквапитися, можна встигнути. Ціни стартують від 230 грн з людини за ніч, якщо зупинятися в одномісному номері. З харчуванням у Ворохті також проблем не буде – є продуктові магазинчики по всьому місту, кілька непоганих кафешок з карпатською кухнею і досить приємними цінами (найбільше таких закладів біля залізничного вокзалу). Ну, а для бажаючих влаштувати більш розкішну трапезу – добротні ресторани "Стара Ворохта" або "Оксамит". Але й ціни тут цілком навіть київські. А ще обов'язково варто заскочити на продуктовий ринок Ворохти на вулиці Данила Галицького (близько 2 км по прямій від залізничного вокзалу на перетині з вулицею Миру). Працює він тільки по п'ятницях, і звозять сюди свої домашні продукти торговці з усіх прилеглих районів. Вибір тут досить непоганий, а ціни – дуже навіть приємні. Верховина - одне з найбільш "гірських" селищ Івано-Франківщини Найбільш віддаленим варіантом відпочинку на гірській Івано-Франківщині є селище Верховина. З головних недоліків для туристів – відсутність залізниці. Як не крути, доведеться ще чимось добиратися після поїзда. Найближче від Ворохти – близько 30 км, від Івано-Франківська – вже 150 км, і це займе, у кращому випадку, години три. Втім, не варто через це списувати Верховину з рахунків. На відміну від Яремче і Ворохти, розташованих на Пруті, через Верховину протікає річка Чорний Черемош. Вона хоч і досить вузька і мілководна, навесні має високе водопілля, а тому тут, особливо в цей період року, розвинений водний туризм - спортивний гірський сплав. Верховина вважається одним з найвищих гірських населених пунктів України (саме з цим і пов'язана її нинішня назва). Найбільш високогірний путівець Верховини розташований на високому перевалі на висоті 1250 м. Нижня частина селища знаходиться на висоті 620 м над рівнем моря, тоді як більша його частина, переважно в горах, помітно вище. Зате тут можна сміливо відправлятися підкорювати ці височини і в подяку за труди отримувати дуже і дуже красиві види. Також варто неодмінно підійти до озера Криве у Верховині, яке утворилося свого часу в результаті обвалу каменів і дерев, які перекрили потік Кривець. Саме озеро неймовірно красиве, наповнене чистою, холодною водою, а навколо - мальовничий ліс. Йти туди кілька кілометрів, тому якщо не налаштовані на пішу прогулянку, можна взяти в оренду велосипед або замовити кінну екскурсію. З культурних пам'яток Верховини варто відзначити Будинок-музей історії створення фільму "Тіні забутих предків", де свого часу жив і працював над фільмом знаменитий режисер Сергій Параджанов, а також Музей гуцульського побуту, етнографії та музичних інструментів Романа Кумлика. Приватний музей був організований Кумликом у власному будинку на початку 2000-х років, і вже після його смерті справу продовжили його діти. Матеріали для музею збирали близько 30 років - предмети побуту, старовинний гуцульський одяг, знаряддя праці, грошові знаки різних часів та багато іншого, що дає уявлення про життя гуцулів. Дочка Кумлика нині проводить для туристів екскурсії будинком, доповнюючи експонати цікавими історіями. Предметом же особливої гордості господарів є колекція музичних інструментів, адже і сам Кумлик за життя був пристрасним музикантом. Якщо зайнятися бронюванням житла зараз, можна ще встигнути підібрати собі досить вигідні пропозиції: від 175 грн/ніч в одномісному номері. У плані харчування, в селищі є кілька закладів домашньої кухні з досить низькими цінами. Також можна запастися продуктами на ринку біля автостанції. Взагалі, вирушаючи в будь-яке з невеличких гірських містечок Івано-Франківщини, варто розуміти, що, можливо, поки ще сервіс тут не завжди на європейському рівні, але місцеві жителі дійсно намагаються зробити ваш відпочинок набагато комфортнішим. Вони із задоволенням пригостять вас домашніми продуктами, розкажуть, де і що краще купити-замовити-подивитися, і взагалі завжди підуть на зустріч. А ще майже напевно зможуть запропонувати вам додаткові послуги – починаючи від оренди велосипедів та іншого спорядження, і закінчуючи лазнями-саунами-мангалами. Мабуть, в селищах типу Верховини або Ворохти, найкраще зупинятися саме в таких ось невеликих "садибах", у господарів. В якійсь мірі, це навіть дозволить краще відчути дух Карпат. Зрозуміло, вирушаючи до кожного із трьох зазначених населених пунктів, варто врахувати мету вашої поїздки. В першу чергу, вони ідеально підходять для відпочинку від міської суєти, відновлення душевної рівноваги і єднання з природою. А тому, не варто сподіватися на гучні вечірки та дискотеки до ранку. Для цього краще підійдуть гірськолижні курорти або просто поїздки у великі міста. Водночас, якщо хочеться пригод, не обов'язково обмежувати свій відпочинок тільки обраним містечком. У кожному з них є туристичний офіс, який запропонує вам спорядження на прокат або екскурсії – на гори Говерла, Піп Іван, або ж на знамениту своїми овечими сирами Полонину (майже альпійські луки).