До 2014 року Україна зберігала тяглість радянського свята День армії - 23 лютого. Кому цікаво, чого саме 23-го лютого, нехай поцікавиться в Вікіпедії. Там усе написано. Цілком аморфне свято, декоративне. Солдатам-строчникам давали на вечерю печиво й каву. Офіцерня ж набувалася "на всю губу". І тільки війна на Донбасі розставила найважливіші акценти: радянська армія - не наша армія, при тому, що ця армія висмоктувала щонайкращі резерви українських сил. І воно трагічно, що чимало силовиків воюють тепер по ту сторону барикади, інфіковані бацилою "русского міра".
Після російської агресії проти "братської" України у 2014-му покотилася масова декомунізація і дерусифікація. Президент Петро Порошенко видав у 2014 році указ про відзначення Дня захисника Вітчизни на день святкування Покрови- Богородиці, чий лик зображали козаки на своїх хоругвах ще від кінця 16 століття, тобто, відколи появилася ця оружна сила. Нема сумніву, що такому указу посприяв Майдан.
Хто вони, захисники Вітчизни і відколи починати їх відлік? Від козацьких курганів і криївок повстанців УПА - аж до живих учасників визвольних змагань. На Коломийщині сьогодні проживають біля 300 осіб, засуджених, або репресованих радянською владою в кінці 40-х, початку 50-х років. А скільки їх уже відійшло в засвіти! Померлих не рахуємо. Найстарішим - коломиянам Мирославу Симчичу й Миколі Гринюку - минуло 95 років. Наймолодшим - членам підпільної організації "Спілка української молоді Галичини", яку створили патріоти з Печеніжина у 70-х роках минулого століття - у межах 70 років.
АВТОР: Андрій МАЛАЩУК