Магазин "Україночка" постав з ностальгії за власними смаками. Власникам крамнички гріх скаржитися на брак клієнтів, які хочуть відчути себе як вдома.
Проте відвідують її й поляки Гожува, пише СвітUA з посиланням на Gazeta Wyborcza.
Вже минув тиждень, як для українців Гожува відкрився магазин з рідними товарами.
Хочете придбати халву, якої більше ніде не дістати? Бекону? Тоді вам точно сюди!
У Гожуві та його околицях мешкає та працює кілька тисяч українців. Їх число доходить вже ледь не до десятка тисяч. Саме для них, і не тільки, Ірина Примєчаєва разом з чоловіком й відкрили магазин "Україночка" просто в центрі міста.
Пані Ірина приїхала до Гожува шість років тому з північного сходу України. Її ж чоловік, хоча й народився у Західному Сибіру, але з дитинства мешкає в Польщі й має польське громадянство.
"Я пам'ятаю, що на початку мені дуже бракувало рідних українських смаків. Я хотіла приготувати борщ, але не могла знайти відповідних продуктів. От в Польщі замість нашої томатної пасти я могла знайти лишень томатний концентрат", - розповідає Ірина.
Подібні магазини в Польщі існують - так звані "російські", але в них дуже високі ціни. До прикладу, кав'яр в "Україночка" коштує 40 злотих, в російському магазині Варшави - від 120 злотих за баночку.
"Тут, на заході Польщі я ніколи не чула про такі магазини. Мій чоловік працює в Щецині і якось запитав у мене, чи не хотіла б я відкрити там магазин. Більше місто, більше відвідувачів. Але я не просто живу в Гожуві, тут мої діти ходять до дитячого садочка. Тож ми вирішили відкрити магазин тут", - розповідає власниця магазину.
"Україночка" працює вже майже тиждень, магазин одразу набрав популярності.
"Першого ж дня надвечір до нас завітала родина з Катовіце, вони були в Гожуві у мандрівці. Так-от, вони розповіли нам, що центр їх особливо не вразив, проте наш магазин їм дуже сподобався. А за кілька днів я побачила, що поляки відкриті для спроб чогось нового. Вони приходять до нас так само, як й українці, росіяни чи білоруси. До слова, я навіть не розраховувала, що буде так багато відвідувачів з Білорусі", - каже Ірина.
Українців найбільше цікавить сушена риба, адже це типова закуска, наприклад, до пива. На жаль, постачальник продає її лише за вагою, а магазин поки що не може цього робити.
"А от поляки скупили одразу десь 80 відсотків наявного бекону. Дуже швидко розкупили, я мусила замовляти ще. Це було наше традиційне сало, з перцем. Покупці ішли один за одним. Просто величезна черга утворилася! Я спитала - звідки такий ажіотаж? Виявилось, хтось один придбав і розповів іншим", - розповідає Ірина Примєчаєва.
В магазині можна придбати як продукцію, вироблену в Україні, так й виробництва країн ЄС. Усе - за традиційними рецептами. Трапляється навіть, що люди віднаходять улюблені смаколики з дитинства, які сьогодні важко знайти навіть в Україні.
"Одна жінка придбала в нас ковбасу, так казала, що смак такий самий, як в 1990-их. Так само було й зі згущеним молоком - за українським рецептом. Для нас зараз нема принципової різниці, яка країна виробник. Але часто отримуємо запитання - чому ми продаємо не лише українські продукти. Тож зараз думаємо над тим, щоб повністю перейти на українську продукцію", - розповідає Ірина.
Проблема з українськими товарами виникає у зв'язку із тим, що не всі вони мають сертифікат від ЄС. Наразі, його має лише фірма українського президента "Рошен". Це і халва, і шоколад, і цукерки.