Шкода, що на вшанування пам'яті цієї людини крицевого гарту прийшли лише літні люди. Організаторка заходу Ольга Руданець з подивом зауважила, що й у самому Кийданчі про нього мало хто чув.
І якби письменник, лауреат Шевченківської премії Михайло Андрусяк не написав про Федюка в своїй трилогії "Брати грому", ця харизматична постать залишилася б у пам'яті лише своїх нащадків та у фрагментах спогадів інших учасників визвольних змагань.
Біографію Куряви тут подавати немає сенсу, адже навіть Михайлові Андрусяку цей професійний конспіратор відкрив далеко не всі сторінки життя.
Письменник навів приклад свого спілкування з Василем Федюком, коли той уже за часів Незалежності приїхав на батьківщину й оселився в Коломиї.
"Про це говоримо й пишемо, - ставить умови спілкування Курява, - про це говоримо, але не пишемо, а про це не говоримо й не пишемо"... Крапка.
У тридцятирічному віці повітового провідника ОУН Василя Федюка вислідили й заарештували каральні органи МГБ.
У шістдесятидволітньому віці його звільнили з тюрем і заслання й він поїхав до родини, яка мешкала в Курську. Доживав віку в Коломиї. Прожив немало - 89 років.
Має сина та внуків.
Син Юрій прийшов на вечір-спомин, однак відмовився публічно говорити про батька.
Сидів і мовчав, сховавши невисловлене за темними окулярами.
Зате мав слово єдиний живий побратим Куряви Йосип Томенчук.
Зрештою, старий чоловік також мало що розповів, окрім того, що разом з Курявою ділив небезпеку підпільної роботи.
Старий підпільник, багатолітній каторжник у Коломиї самотнім не почувався, - його відвідували політв'язні, громадські діячі міста. Але сам він і на волі залишався "підпільником" - ніде привселюдно не виступав, ні за що не агітував, не вигукував на вічах патріотичні гасла. До смерті над ним витав ореол таємничості.
АВТОР: Іван ДЖИНДЖУРА
ФОТО: Андрій КАНЯ