ЧИТАЙ. ДИВИСЬ. СЛУХАЙ

logo

Три історії коломиян за тисячі кілометрів від рідного краю

Сьогодні в колі оточення кожної людини є родичі, друзі чи знайомі, котрі проживають закордоном. Кожен з них любить свою Батьківщину, проте воліє шукати кращого життя за її межами. Кореспондент Дзеркало медіа поспілкувався з трьома українцями, котрі нині живуть за кордоном. Чого встигли досягти, чому переїхали та що про Україну знають за кордоном – про все це у трьох цікавих історіях від наших краян. Анастасія КУЧЕРУК, 22 роки, Париж (Франція) "Вперше я відвідала Париж у 2013 році як турист. Це була недосяжна мрія, що стала реальністю. Важко передати всі ті емоції, які переповнювали мене в момент першого приїзду сюди… Я була на сьомому небі від щастя! Згодом, у 2016-ому, я знову повернулась сюди, на запрошення подруги, та вже не в ролі туриста – я вирішила почати своє життя у цьому місті. Париж – місто із своєю особливою атмосферою, воно багатонаціональне, з великою кількістю історичних місць, прекрасною архітектурою та природою. Місто кохання, запашної кави та найсмачнішої випічки. Тут постійний рух, метушня. Та й проживання не з дешевих. Мешканці багато працюють, тому й відпочинок для них на першому місці, матеріальні блага – другорядне. За своїм менталітетом французи дуже ввічливі: постійні побажання вдалого ранку, дня, вечора, завжди просять вибачення чи то в громадському транспорті, чи на вулиці, навіть при випадковому дотику. У Парижі є багато місць, які варто відвідати. Звісно, кожен турист в першу чергу відвідує візитівки Франції: Ейфелеву вежу, Собор Паризької Богоматері (Нотр-Дам де Парі), площа Згоди (Place de la Concorde), музей Воскових фігур, Лувр, Тріумфальну арку, Єлисейські поля, ну і звісно – відомий на ввесь світ «Діснейленд». Особисто я обожнюю нічний Париж, коли місто на якусь мить, здавалось, вбирає інші шати, стає іншим. Насправді столиця Франції ніколи не спить. Гілки метро працюють до пізньої ночі, як і численні заклади. Неодноразово мені доводилось спілкуватися з людьми різних національностей, і звісно, мене запитували, звідки я. Коли відповідала, що з України, то у відповідь чула: "О, брати Клички!", "Я знаю Київ – це столиця", "У вас дуже гарні жінки". Дехто навіть чув про Коломию, але це рідкість. Траплялося й таке, коли я казала, що з України, а мені відповідали російською мовою, тоді я одразу пояснювала, що Україна – це не Росія, у нас власна мова – українська! Досить велика кількість людей знає про ситуацію на Сході й підтримує нас. Україна зажди була і буде в моєму серці. Там моя сім’я, друзі, яких я дуже люблю, як і свою країну, хоч і не щороку вдається приїхати… Париж мене багато чого навчив. В першу чергу – дивитись на світ іншими очима, насолоджуватись життям, брати відповідальність, помічати красу… Тепер я можу сказати напевне: "Париж для мене – більше ніж просто місто, це мій другий дім".   Ростислав СИНЮК, 22 роки, Антверпен (Бельгія) "Вперше я приїхав сюди минулого року в ролі туриста. Вже тоді я з першої вулиці закохався в це місто. Моя друга й найдовша поїздка в Бельгію затягнулася на 10 місяців. Відверто кажучи, хочеться залишитись тут. Антверпен – друге за величиною місто Бельгії, поступившись Брюсселю. Проте за чистотою без сумніву – перше. Архітектура цього міста змушує зупинятись на кожному метрі та із захопленням розглядати будинки. Що ж до населення, то тут дуже привітні, відкриті люди, котрі пригостять пивом та розкажуть трохи про себе. Тут відпочивають у нічних клубах люди за 60 і відчувають себе комфортно. Про те, що тут безпека на першому місці, підтверджують часто проїжджаючі поліцейські на велосипедах, мотоциклах, бусах, легковиках. Чергують озброєні до зубів військові, але незважаючи на їхню суворість, вони завжди готові допомогти і підказати в разі потреби. Як на мене, тут варто відвідати площу Гроте Маркт, що розташована в серці старого кварталу. На цьому місці здається, що час зупинився ще в 16 столітті. І ніяк не вплинув на вигляд будівель, в яких колись були розміщені гільдії. Особливою площа стає в час Різдвяних свят. Вона в декількох хвилинах ходьби від річки Шельди. Також потрібно побувати на Centralstation – це головний вокзал Aнтверпена, в якому сісти на потяг – задача не з легких. 14 перонів завдовжки до 500 метрів, що розташовані на трьох поверхах. Цікавим є музей "Ан де Стром" (Museum aan de Stroom) – сучасний музей, в якому можна побачити історію мореплавання, культури світу (кожну останню середу місяця вхід безкоштовний). На головній вулиці міста Meir, як і в Коломиї, можна побачити магазини й кафе. Візитівкою є квартал ювелірних магазинів Diamant, вибір діамантів тут величезний. Саме цим Антверпен заслужив титул світової столиці діамантів. Також варто сходити в міський зоопарк, собор Антверпенської Богоматері, "Дім Рубенса", замок "Стен", парк скульптур сучасного мистецтва Middelheim". Яна КОВБАСЮК, 25 років. Міннеаполіс, штат Міннесота, США "До Америки мене завела моя жага знань і бажання удосконалити англійську. Я взяла участь у програмі Au Pair. Суть її полягає в тому, що ти отримуєш нагоду пізнавати культуру країни зсередини, проживаючи з сім’єю, де ти допомагаєш дбати про діток, а-ля інтернаціональна няня (як ми, в жарт, називаємо себе). Мене вражає ввічливість тутешніх людей. Спершу було незвично посміхатися й вітатися навіть із незнайомцями, що для пересічного американця – звична практика. Особливо питання "How are you doing?", котре є просто частиною вітання (тобто ніхто не змушує тебе одразу розказувати, як в тебе справи і взагалі). Що ще я дуже люблю в місті, так це те, що люди тут надзвичайно активні: катання на велосипедах, щоденні пробіжки, катання на лижах й плавання на каяках чи каное – невід’ємна частина їхнього життя. Тут ви не побачите габаритних американців, котрі слугують нам стереотипом. Хоча так, фастфудом вони люблять зловживати. Сендвіч, хотдог чи гамбургер – буденна складова денного раціону, навіть для дітей. Я багато подорожую. За 12 місяців перебування тут побувала же в 21 штаті. Безперечно, туризм в Америці процвітає. Тут піклуються про свою державу. Національні парки захищені законом, дороги й шосе у перманентному вдосконаленні, пам’ятки архітектури реставрують і відкривають для усіх охочих, в музеях багато експонатів облаштовані спеціально для дітей, щоб ті весело пізнавали все довкола, а не лише тихенько ходили поміж табличками "Не чіпати!". Працівники музеїв, аеропортів, магазинів, навчальних чи державних закладів здебільшого суперпривітні й завжди раді допомогти. Що є безцінним для людини, нової в цьому середовищі, особливо якщо її англійська шкутильгає. Про Україну американці знають, багато хто цікавиться міжнародними новинами. Буває, дехто просить уточнити, наскільки близькі ми з Росією (вони пам’ятають часи СРСР). Мені приємно ділитися своїми знаннями й культурою, розповідати про Україну. З іншого ж боку, я відчуваю велику відповідальність за надану мною інформацію, адже завдяки цьому люди уявлятимуть наш народ, історію та культуру, а також сучасні події. Мені цікаво також отримувати зворотній зв’язок від тих, хто бував в Україні чи знайомий із українцями. Дуже часто про такий досвід американці відгукуються із позитивом. Тут мене особисто вразили ландшафти та активний вулкан Кілауея на Гаваях, безмірні широти Великого Каньйону, архітектура й мальовничі гори штату Нью-Йорк, хмародери джазового Чикаго, пагорби сонячного Сан-Франциско й міст Золоті Ворота, окутаний туманом. Ну і, звісно, штат десяти тисяч озер, в котрі заглядає небесна блакить, – моя чудова Міннесота. Надто багато всього, щоб описати за раз. Тим паче, Америка щедро виставляє на показ власні багатства – кожен знайде тут щось для себе". Віталій БИРЧАК