ЧИТАЙ. ДИВИСЬ. СЛУХАЙ

logo

Тетяна Цапурак: "Художня школа повною мірою розкриває всі естетичні і культурні задатки дитини"

Як відомо, на культуру, освіту, науку у влади завжди не вистачає ані фінансів, ані належної уваги. Та й фінансуються вони, як правило, за залишковим принципом. «Дзеркало Коломиї» вирішило безпосередньо поцікавитися, яким є життя Коломийської дитячої художньої школи ім. Пстрака у її директора Тетяни Цапурак. Наразі говоримо про вже наявні здобутки закладу, всеукраїнські й міжнародні конкурси і виставки та про плани на майбутнє. –          Чим нині живе художня школа? Маєте чим пишатися? –          Маємо чимало здобутків. Серед них перемоги у міжнародних і всеукраїнських конкурсах. Кожного навчального року беремо участь в обласному конкурсі. Надсилаємо роботи на конкурс «Об’єднаймось, брати мої», в області обирають кращі роботи й відсилають далі до Києва. Беремо участь у всеукраїнському конкурсі «Просто небилиці», який проходить у Львові. Цікавим є міжнародний конкурс у Словаччині «Різдвяна листівка», в якому брали участь також. У Донецьку є конкурс «Підводні фантазії», туди ми відсилали роботи вже три роки поспіль. Однак через події на Донбасі організатори переїхали в Дніпропетровськ. Варто відзначити також всеукраїнський конкурс Янковського в Києві. Цього року тема в них більш ніж актуальна – «Україна: шлях до миру». У червні 2015 року наші учні брали участь у міжнародному конкурсі «Madam Humanito», який проходив у Празі. Семеро дітей стали учасниками цього конкурсу, було надіслано вісім робіт. Невдовзі надійшов лист з Праги, що наша школа відзначена дипломом. Звісно, мали запрошення, але поїхати не змогли. Дітям вручили по медальці, а мені, як наставниці, скульптуру «Madam Humanito». Що стосується локального рівня, то ми щороку беремо участь у конкурсі, який організовує Коломийська податкова інспекція. –          Які предмети викладають у школі? –          Маємо п’ять предметів: рисунок, живопис, композиція, що ділиться на станкову і декоративно-прикладну, скульптура та історія мистецтв. –          Чи є предмети за вибором? –          Ні, немає. По-перше, немає приміщення. Цілком теоретично це можна зробити, але тоді потрібен новий вчитель. Фактично зараз навчається 155 учнів, 15 класів, а аудиторій у нас лише п’ять унизу і одна нагорі. Загалом дев’ятеро вчителів, і не кожен має свій кабінет. Це однозначно є для нас проблемою. Художня школа –          Чи забезпечена школа в повній мірі всім необхідним, приміром, пензлями, фарбами? –          Цими матеріалами школу забезпечують батьки учнів. Тому є батьківська оплата. Ми ж в свою чергу ще торік отримали комп’ютер, цього року в лютому отримали новий монітор. Нарешті маємо і свій проектор, бо раніше нам доводилося його зичити в Музеї історії міста. Тому школа працює злагоджено, а ми намагаємося належно її утримувати і допомагати дітям. Цілком оснащені 30 новими мольбертами, які отримали кілька років тому. –          Які іспити потрібно здавати дитині для вступу? –          Протягом цілого навчального року батьки мають можливість прийти й написати заяву, принести копію свідоцтва про народження дитини і довідку від лікаря-педіатра. В кінці травня повідомляємо батькам, що в червні відбуваються вступні іспити. Перший день діти малюють постановку з натури: ставимо горнятко з яблуком, завдання дітей полягає у рисунковому відтворенні зображення простим олівцем. Відтворити пропорції цих предметів, світло, тінь, падаючу тінь. Другий іспит це вже ілюстрація української народної казки. –          Скільки вартує навчання в художній школі? –          100 гривень на місяць. Окрім того, діти з малозабезпечених сімей, діти чорнобильців навчаються безкоштовно. –          Які плани на майбутнє? –          Планів багато, бо є у нас ще один корпус. Адже створена школа ще 18 грудня 1974 року. В 2014 р. ми скромно (через події на Сході) відзначили цю дату. І нам давно обіцяли відремонтувати другий корпус. Тому в планах зробити ремонт, тоді буде ще фактично чотири аудиторії. Звісно, хочеться, щоб діти любили і ходили в цю школу, здобували якомога більше нагород і відзнак. На практиці непогано було б започаткувати, наприклад, курс комп’ютерного дизайну, що нині дуже актуально, чи гурток по ткацтву. –          Назвете так одразу гордість закладу? –          Багато наших випускників стали викладачами. Доволі відомим є художник-карикатурист Ігор Бежук. Львівський художник Андрій Крицун теж наш випускник. Чимало є людей, що навчалися, але не закінчили наш заклад. Наприклад, Андрій Шпак. І все одно ті знання, ту базу, ту любов продукують далі. Навіть ті діти, які не вступили навчатися за фахом, приходять і кажуть: «А я малюю». Адже в цілому художня школа повною мірою розкриває всі естетичні й культурні задатки дитини. Це дуже великий плюс для тих дітей, які навчалися у художній школі. Уляна РОМАНЮК