Оголошений минулого тижня міською владою намір позбутися вуличної торгівлі в середмісті викликав, перш за все у скептиків, чималі сумніви. Бо таких попереджень про штрафування стихійників за останні роки коломияни наслухалися немало. А на «сотці» як торгували молоком-сиром-яблуками, так і торгують, незважаючи на грізний вигляд то одного, то другого поліціянта, які час від часу проходять повз батареї пластикових пляшок і слоїки зі сметаною. Однак так тривало тільки до вівторка. З самого вівторкового ранку вулиця Чорновола була на диво малолюдною, без звичних жіночих рядів з дарами, так би мовити, полів і ферм. Повернули на вул. Сагайдачного – враження ще несподіваніше. Халабуди з різноманітним крамом – від жіночих сумочок до шкарпеток – мов вітром здуло. Озирнулися навсебіч, чи не видно загону правоохоронців – ні, тільки цивільні персони. Якщо не брати до уваги самотнього поліцейського майора на вул. Чорновола і двох нижчих чинів на вул. Сагайдачного. Логічно було припустити, що всі торгівці передислокувалися нарешті в молочний павільйон, відкритий не без помпи на початку минулої осені. Проте павільйон зустрів пусткою. Лише в другій його половині, там, де й завжди, за столами сиділо кілька жінок. –          У чому причина, що приміщення порожнє? – цікавиться «Дзеркало Коломиї» в однієї з продавчинь. –          А ви подивіться навпроти дитячої церкви, там вони всі, – чую у відповідь. – З «сотки» прогнали, то вони там на тротуарі торгують. Хоча «точку» з горілкою, яка за кільканадцять метрів від нашого павільйону, ніхто не чіпає… Так і є, торгівлі молоком з хідника навпроти дитячої церкви ніхто й ніщо не перешкоджає. Виникає лише запитання, куди поділися продавці промтоварів з вул. Сагайдачного. Але й на нього за якусь годину з’являється відповідь – зібралися на протестний мітинг перед ратушею. –          Ми просто змушені вийти на мирний протест, оскільки влада забороняє нам торгувати на прилеглій до продринку території, – пояснює жінка, яка назвалася Надією. – Ми й без того за межею бідності, тарифи на газ і світло значно зросли, а влада не придумала нічого кращого, ніж позбавити нас можливості хоч трохи заробити на прожиття. Так, пропонують перебратися на ринок «Водолій» і торгувати там. Проте на цьому ринку немає належних умов, їх потрібно спочатку створити, а вже потім пропонувати людям. Місця, які, за словами торгівців, пропонує їм міськрада Поки продавці промтоварів мітингують, намагаємося все-таки з’ясувати, чому власники молочної продукції не хочуть торгувати в павільйоні. Нормальний на вигляд павільйон, цілком відповідає санітарним вимогам. Чистенькі алюмінієві столи, щодня їх протирають хлорним розчином, є соціальні, тобто безоплатні, місця, можливість помити руки, з тих, хто має на продаж не більше п’ятьох пляшок молока, мита не вимагають… Здавалося б, заходь і торгуй собі на користь, людям на здоров’я. Після розмов як з представниками ринкової адміністрації, так і з звичайними покупцями ситуація дещо прояснюється. Дуже багато нарікань на якість молока, яке продають на вулиці. В одного молоко під час кип’ятіння випустило дивні кольорові бульбашки. У другого кілька діб не скисало. Третій мав нещастя купити пляшку молока від хворої на мастит корови й дати його дитині, після чого та опинилася в лікарні... Серед продавців, чого гріха таїти, багато перекупників, вони перестрівають сільських жінок ще на підступах до ринку й скуповують продукцію. І після певних маніпуляцій продають на вулиці, обминаючи лабораторію на ринку. –          А продавати продукцію в павільйоні, не віднісши її спочатку в лабораторію, заборонено, – каже директорка КП «Центральний продринок» Анна Риндич. – Оскільки ми всі за те, щоб інтегруватися в Європу, то мусимо дотримуватися й європейських правил. Чи ви бачили десь в Європі, щоб молоко продавали безпосередньо на вулиці, з бозна в кого придбаної і бозна-як помитої пластикової пляшки? Інтерес адміністрації продринку залучати продавців до павільйону – прямий. На ринку 700 робочих місць, а заповнений він наполовину, люди бачать вигоду від того, що реалізовують товар ще перед входом на територію. Адміністрація ж ринку має від цього лише збитки. Вона сплачує всі податки, лише в Пенсійний фонд за минулий рік перерахували 435 тисяч гривень, ринок потроху розбудовується, для чого доводиться брати кредит в банку і сплачувати відсотки. Та чи всі з тих, хто мітингує під ратушею, мають на руках патенти? Далеко ні. Нехай би й приватні ринки, куди не бажають переходити продавці з вул. Сагайдачного, щось будували, поліпшували умови праці, тоді, можливо, таких конфліктів вдалося б уникнути.   Коментар першого заступника Коломийського міського голови Сергія Коцюра: «Ми не ставимо собі за мету лякати людей штрафами й конфіскацією товару, справа не у штрафах, а в наведенні в місті елементарного порядку. Тобто, щоб підприємці торгували безпосередньо на території продринку, в цивілізованих умовах. Поки що цього немає, торгівлю на ринку, можна сказати, вбито. Тому ми були б поганою владою, якби й надалі дозволяли плодити у середмісті антисанітарію, самі перекриваючи надходження в місцевий бюджет. Будь ласка, з молочною продукцією – в павільйон, з промисловою – пропонуємо місця на ринку. Діють робочі групи, які вивчають можливості надання місця праці кожному підприємцеві, ніхто нікому не ставитиме умов, яких неможливо виконати. Але торгівлі на вулицях, як раніше, – не буде. Усі мають це усвідомити і з цим змиритися, тому що порядок для нас починається не з Києва, а з Коломиї. Порядок і культура».