Спокійно! Це тільки паніка. Русько-попівський менінгіт України

Після патріотичної ейфорії, пов’язаної з канонізацією української незалежної православної церкви, нас чекає заморочне прибирання території – приведення до притомності електорату УПЦ МП. Самим фактом визнання канонічності УПЦ КП патріарх всесвітнього православ’я Варфоломій запустив у церкву еМ-Пе димову петарду. Тепер там почалися сльозовиділення, чухання і чхання. З захрестій стали випадати скелети. Єдиномисліє в московсько-українському православії от-от порушиться, підвалина дала тріщину.

Який можливий сценарій подій?

Віряни УПЦ МП започувають себе, як діти, у яких цигани вкрали мамку, й у переполосі поділяться на три групи: перша – це етнічні росіяни, вони цілком безболісно перейдуть до РПЦ в Україні, коли така буде створена; друга – це шоковані етнохохли, які й на Страшному Суді вважатимуть росіян своїми єдиноутробними братами. Вони наполягатимуть, аби їхнє хохляцьке московство в абревіатурі прописувалося українським московством, себто УПЦ з будь-яким додатком – чи то МП, чи то РП – головне зберегти пуповину з Білокамінною; третя група – це питомі українці, які попалися на пропагандистський гачок попівсько-руської канонічності. Вони отямляться швидко.

З росіянами в Україні все ясно, вони залишаться в лоні церкви МП у різних її модифікаціях. З питомими українцями також усе ясно, – вони поступово влиються в лави вірян об’єднаної української Православної церкви.

А ось з етнолохами, пардон, з етнохохлами буде чиста морока. Якщо УПЦ МП прийме назвисько “РПЦ в Україні”, то вони, хоч тілами туди пригорнуться, але душею – ні, бо з росіянами себе все-таки не ідентифікують. Не пригорнуться й до єдиної української помісної Церкви, бо не зможуть розірвати пупа зрощеності з росіянами.

Етнохохли ще довго будуть в Україні джерелом нестабільності й розбрату, не вщухаючим головним болем. Не виключено, що вони торгуватимуться з Мін’юстом за назву для своєї церковної структури, можливо, пропонуватимуть компромісну назву – Руська (не російська) Православна церква. (В перекладі на іноземні мови у слові “руська” м’який знак, однаково, випадає).

Їхня воля залежить від волі його попівської всесвятості патріарха Кіріла. Нема сумніву, що верховний піп Гундяєв агітуватиме етнохохлів відстоювати назву саме “УПЦ” з будь-яким абревіатурним додатком, а не РПЦ в Україні, щоб і надалі вносити смуту в деформовані мізки, – буцімто Росія в українських церквах навіть не ночує, а тільки “молитовно споріднена” з Україною. Верховна Рада подарувала цим мізкам чотири місяці на роздуми.

Андрій МАЛАЩУК