Фото: Оксана РИЖУК-ТКАЧУК 
Останнього дня Міжнародного театрального фестивалю Національний академічний драмтеатр ім. Івана Франка виніс на суд глядачів виставу за новелами Василя Стефаника.
Нарешті цю виставу уславленого театру, що здобула високі нагороди, побачив і коломийський глядач. Що тут скажеш, режисура й акторська гра майстерні, матеріал нам близький, оскільки це Стефаник, це коротко, сильно і страшно, пише "Дзеркало Коломиї".
Звичайно, були серед інсценізованих новел ті, що зачіпали за душу сильніше, були й ті, що трішечки не дотягували до художньої довершеності. Надзвичайне враження залишила по собі, скажімо, "Сама-саміська".
Читайте: Щоденник “Коломийських представлень”: День сьомий, “Німцевич спереду і ззаду”
Артистка настільки проникливо розповіла про останні хвилини життя збідованої старенької жінки, що треба було мати кам’яне серце, щоб не розчулитись. Допомогло тут актрисі володіння місцевою говіркою, що полегшило контакт із залом, зробило його якимсь наче довірливішим.
Або згадати новелу "У корчмі", де Іван учить Проця бути паном своїй жінці. Чого лише вартують діалоги двох підпилих селян, одного з яких за кожну провину б’є вдома дружина і якого через це бере на сміх усе село!
Як експертна рада, так і звичайні любителі музи Мельпомени були після закінчення вистави одностайними — честь поставити останню крапку на фестивалі франківцям випала цілком заслужено. А на думку народного артиста України Івана Гаврилюка, оздобою цього театрального свята стали два театри — Львівський ім. Марії Заньковецької, який відкривав фестиваль, і Київський ім. Франка, який його закрив. Уже заради них, цих двох театрів, варто було братися за такий і організаційно, і фінансово складний захід, як "Коломийські представлення".
Фото: Оксана РИЖУК-ТКАЧУК
Фото: Оксана РИЖУК-ТКАЧУК