Щоденник "Коломийських представлень": День третій, "Безталанна"

7 Вересня 2016

Третього дня Міжнародного театрального фестивалю Полтавський академічний муздрамтеатр ім. Гоголя виніс на суд глядачів драму Івана Карпенка-Карого "Безталанна". Переповідати сюжет драми Карпенка-Карого для тих, хто добре вчився в школі, немає сенсу, як немає сенсу переповідати його й для недостатньо запопадливих до науки учнів. Перші "Безталанну" мусять пам’ятати, а другі навряд чи читають сайти з відгуками на театральну подію. Отож перейдемо безпосередньо до того, як потрактували цю класичну річ наші полтавські гості. Читайте: Щоденник “Коломийських представлень”: День другий, “Запечатаний двірник” Потрактували, таке перше враження, в традиційному ключі, без найменшої спроби якось перекроїти твір класика, що нині часто-густо трапляється, або наблизити його до днів сучасних. Тобто один з головних персонажів вистави, Гнат (артист Геннадій Продайко), не являється глядачеві в порваних джинсах, а зодягнений так, як і зодягалися сільські парубки в позаминулому столітті, в полотняних штанях, пише "Дзеркало Коломиї".

Декому з експертів, що з ними довелося спілкуватися після вистави, "Безталанна" не припала до смаку. І тут немає нічого ганебного для артистів, театр, як і художня література, все ж не морозиво, яке подобається всім без винятку панянкам. Один може мозолі натерти на долонях від оплесків, а інший лише здвигне плечима. Однак більшість експертів відгукувалася стосовно драми доволі схвально. Що відзначали передусім фахівці? Образ Варки у виконанні артистки Тетяни Любченко. Замість очікуваної на сцені фатальної жінки була дівчина, яка гадала собі трохи пожартувати, а з цих жартів вийшла велика трагедія. Саме за еволюцією цього характеру стежити було приємно й цікаво.

Глядацька зала, яка вважається основним експертом, сприйняла виставу полтавців доволі прихильно, тепло. Напевно тому, що сюжет тут розкручується навколо т. зв. любовного трикутника в атмосфері українських народних пісень і народної стихії. Це зайве підтвердження того, що для нас, покутян, така атмосфера також близька, рідна. І що ми єдиний народ, якому до снаги проявити себе не лише в плані мистецькому, але й на інших важливих ділянках.