Додому Авторські колонки Що нас чекало б, якби…

Що нас чекало б, якби…

0
Поділитися
Дмитро КАРП'ЯК Коломия

Найв’їдливіші з журналістів намагаються тепер, по виборах, вифантазовувати собі, що могло б чекати чи то львів’ян, чи тернополян років за п’ять, тобто наприкінці каденції новообраних депутатів, якби чи то львівська, чи тернопільська громади обрали собі за провідників представників певних партій. Виходить з цих фантазій таке, що запанувало б 2020-ого майже суцільне благоденствіє. Однак виборці, як завжди, пішли наперекір шляхетним поривам кандидатів і додали в діжку меду добрячу ложку дьогтю.

Спробуймо ж і ми, в Коломиї, трохи підняти завісу над таємничим 2020-им. Базуючись при цьому на основоположних засадах кандидатів, які, кажучи трохи грубувато, але справедливо, пролетіли 25 жовтня, як дикта над Парижем. Отже, якою побачили б ми Коломию за п’ять років? Що саме нас чекало б, якби певні особи – змінимо їхні прізвища до невпізнання – зайшли в ратушу як повноправні репрезентанти знедоленого народу.

Зрозуміло, що передусім – рішуче й безкомпромісне, а тому повне й остаточне викорінення такого ганебного явища, як корупція. Навряд чи хоч хтось один з кандидатів у депутати уник у передвиборній агітації цієї теми, практично всі обіцяли з корупцією боротись і врешті-решт перемогти її, окаянну. Пан С. навіть окреслив конкретні шляхи і заходи боротьби, що приведуть, на його думку, до «суттєвого зменшення виявлення корупції». Здається, формулював він свою думку в запалі, бо громаді все-таки хотілося б, мабуть, суттєвого збільшення виявлення. Але не будьмо надто суворими критиками, помиляються ще й не такі голови. Основне – що до 2020-ого в Коломиї на повну потужність запрацював би, якщо вірити панові С., новий апарат молодих чиновників. А також виникла б нова місцева політична еліта. Це були б натуральні ангели з крилами. Вони мали б абсолютно чисту репутацію, характеризувалися б чітко негативним ставленням до корупційних проявів і володіли б незламною волею до подолання багаторічного засилля корупційних відносин і схем у нашому регіоні.

Передихнули, читачу? А тепер перейдімо до екологічних візій майбутнього, безповоротно втраченого нами, в уявленні іншого достойника, пана Т. Усі до одного коломийські будинки під’єднано до каналізації, жоден мешканець і не подумає спустити нечистоти в потічок, оскільки немає в цьому потреби. Те, що тече каналізаційними трубами, зразу ж переробляють у технічний спирт. Такий собі масообмінний процес. Технічний спирт з Коломиї йде на потреби військових, у хімічну промисловість, місто має з того неабиякі прибутки. У кожному господарстві викопано компостну яму, завдяки якій кожен господар отримує чудові врожаї. Від пластмасових вінків і квітів на базарі коломийці біжать як чорт від ладану, бо розуміють, що то шкідливо для природи, на могили родичів несуть тільки випестувані на грядках чорнобривці. У місті за урядування пана Т. предостатньо туалетів, які служать не тільки зманіженим європейським туристам, але й усій громаді. Кожен пес чи кіт на обліку у ветеринара, власники виводять домашніх улюбленців, особливо агресивних, на спеціальних повідках, у намордниках. Усіх хвилює факт випорожнення собаки в пісочницю, де граються діти. А якби хтось викинув на вулиці недопалок чи, боронь Боже, брудно вилаявся посеред міста, поліціянти виписали б нехлюєві такий штраф, що десятому заказав би смітити й привселюдно лаятися.

А ось Коломия-2020 очима пана Н. – це суцільний інтерес до спорту, особливо ж до тенісу. Збудовано високоякісні корти, приміщення спортивних шкіл як лялечки, по вінця начинені спортінвентарем, у тренера зарплатня – додому важко донести. Свій мазок у картину «Коломия-2020» додав пан Г. – це суперкомфортні умови проживання в геріатричному будинку. Сюди, до людей похилого віку, чи не щодня навідуються депутати, мило спілкуються з мешканцями будинку, цікавляться, чим іще можна допомогти їм у налагодженні побуту. Розпочато й будівництво спеціального будинку для самотніх літніх людей, які проживатимуть в однокімнатних квартирах, де працюватимуть бібліотека, їдальня, медкабінет, диспетчерський пункт…

Коротше, все за п’ять років мало б бути так, як хочеться нам з вами, читачу. Боюся тільки, що якщо все буде так, як нам хочеться, – жити стане нецікаво. Чи не тому ні пан С., ні пан Т., ні пан Н., ані навіть гуманний пан Г. не набрали достатньої кількості голосів і не засідатимуть у славній коломийській ратуші? А може, тому не засідатимуть, що народ хоча й сірий, але мудрий, слухати він то слухав, а про себе подумав: розповідайте, хлопці, казки своїм капцям…

Дмитро КАРП’ЯК