ЧИТАЙ. ДИВИСЬ. СЛУХАЙ

logo

Що для вас означає День Незалежності України? – думки непересічних прикарпатців

День Незалежності України — державне свято, яке відзначається щороку, 24 серпня, на честь ухвалення Верховною Радою УРСР Акта проголошення незалежності України, що прийнято вважати датою створення держави Україна в її сучасному вигляді. Оскільки 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Акт проголошення незалежності України, який 1 грудня 1991 року підтвердив народ на Всеукраїнському референдумі, виникла потреба змінити дату святкування Дня незалежності України, який до того відзначався 16 липня з огляду на прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року. 20 лютого 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову "Про День незалежності України". У ній зазначено: "Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності, підтверджуючи історичну вагомість прийняття Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року Верховна Рада України постановляє вважати день 24 серпня Днем незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України.".  "Версії" звернулися з запитанням "Що для вас означає День незалежності України?", до відомих івано-франківців. Сергій Романюк (актор): Для України це був величезний крок вперед – здобуття незалежності. День незалежності – це для мене велике свято. Це найперше свято! Саме слово "незалежність", вже говорить дуже багато. Єдине – щоб нам усвідомити це все до кінця, потрібно, щоб вся Україна знала, що незалежність, протягом дуже довгого відрізку історії української нації, давалася нам дуже важко. Для українців це повинно бути, як "отченаш" – кожен день знати, що ти живеш в незалежній, красивій державі Україні. В цій країні жити треба і ми повинні жити, щоб наші діти й внуки знали теж саме. Я всіх вітаю з цим Великим Святом! Володимир Заник (журналіст): Таки справді свято Незалежності держави. На жаль, висловлюючись образно, з полиновим присмаком – з гіркотою, бо надто багато ґуль та вивертів траплялося на чвертьстолітньому шляху становлення новітньої Української держави, бо в країні за останні 20 років утвердився режим клептократії (комусь, може більше подобається визначення "олігархія", але прагнення "урвати від влади" притаманно майже всім посадовцям усіх рангів). Дуже багато гнітючого, жити в Україні нелегко. Але з упертістю вар’ята я вірю в майбутнє нашої країни. Слава Україні! Дмитро Ципердюк (музикант): Справжня незалежність – це, насамперед, культурна незалежність… національна ідентифікація… українська мова не тільки розмовна в ефірі, але й в думках… справжня національна ідея… Богдан Лесюк (підприємець): Для мене цей день – це День відновлення нашої Державності!!! Найбільше офіційне свято! Марія Микицей (письменниця): З одного боку, це дійсно свято незалежності, за яке  боролися  і гинули  мільйони українців впродовж  всієї нашої історії, і зараз продовжують це робити. За  право  мати свою державу, говорити своєю мовою, мати свою науку, літературу, культуру, бути цивілізованою і прогресивною країною, а не валандатися на задвірках  еволюції чиїмось сировинним придатком чи сміттяркою для світових відходів. А з іншого, як не сумно і парадоксально це усвідомлювати,   довкола з кожним днем збільшується кількість  напівграмотних, але статусних  ідіотів, які незабаром, як на мене, становитимуть реальну загрозу нашій незалежності, якщо вже не становлять. Ростислав Кондрат (фотохудожник): Свого часу Верховна рада не порадилася зі мною. Мені було б зручніше, щоб вихідний був 26-го, оскільки у мене день народження 25 серпня… Цьогоріч, щоправда, 26-го вихідний, але не кожного року так щастить. А якщо серйозно, тоді в 1991 році були, як мабуть в більшості, ентузіазм та ейфорія, сподівання на те, що Україна стане економічно могутньою державою, в якій всі громадяни матимуть достойне життя.   Але з роками все надто сильно спаскудилося, так що тепер чекаю тільки 25-го, щоб відсвяткувати день народження. Степан Процюк (письменник): Цей день був священною мрією багатьох українських поколінь. За цей день помирали і жили у нелюдських муках. Цей день, насичений невидимими космічними енергіями, дійсно є великим національним  символом. Кожен новий день незалежності, 24 серпня,  назавше віддалює нас від моторошної системи радянських, післярадянських і просто совкових координат. Це день, коли найтісніше сплітається у незримому вузлі наше минуле, сучасне і майбутнє. Святослав Никорович (політик): День Незалежності – це той час, коли ми осмислюємо, що для нас Україна. Ми розуміємо, що за право говорити українською, за право дихати цим повітрям, чи просто жити в нашій країні, ми платимо кров’ю. І дуже складно дивитися в очі нашим солдатам на 25-му році незалежності, де-факто не маючи тієї країни, про яку ми всі говоримо. Це свято, коли підсумовуємо і аналізуємо, і, дай Бог, щоб були враховані помилки і зроблені висновки. Юрій Андрухович (письменник): Для мене особисто – це улюблене свято. Так склалося, що, на мій погляд, нам дуже пощастило з розташуванням свята в календарі. Це заключний акорд літа, коли люди вже повертаються з відпусток, але їм ще хочеться догуляти, досвяткувати… Я ніколи не забуду того дня, коли було проголошено нашу Незалежність – в 1991 році. Мені був 31 рік і я повірив в початок якогось зовсім нового життя… Ну, і головне, що це справдилося – це нове життя справді настало. Відтоді я маю до цього свята особливий сентимент. Є свята релігійні, є традиційні історичні, а це свято, для мене особисто, знаходиться в центрі всіх інших свят. Володимир Безгачнюк (журналіст): Я все життя працював на державному радіо, де за часів союзу була жорстока цензура. Тож і з здобуттям незалежності, преса стала справді вільною і незалежною. Ну, майже. Тому для мене, в першу чергу – це свято свободи, як свободи України, так і свободи слова. Ігор Роп’яник (художник): День, про який колись так мріялось… На який покладали такі надії… Чи справдилися вони? У цілому так. Україна стала незалежною, вільною. Вільною від кадебістських переслідувань, від пильного ока Москви, від цензури, творчої несвободи… Проте маємо усвідомлювати те, що повна незалежність все ще не здобута. Ми всі дотепер залежні від свавілля чиновників, від брехні політиків, від продажності суддів, від ненажерливості казнокрадів і олігархів. Коли позбудемося цих гріхів і ганебного аморального баласту, отоді й зможемо впевнено сказати: "Так, Україна ― незалежна держава, громадяни якої вільні, заможні, щасливі!". А поки-що ― непочатий край роботи і боротьби. Наталя Сербин (волонтер): Незалежність – це шанс на побудову власної держави, як життя, яке ми отримуємо, коли народжуємося і робимо перший ковток повітря, а далі мусимо поволі ставати на ноги. Легше рости і робити перші кроки, коли маємо добрих і люблячих батьків, не всім з цим щастить. Якщо про нашу державу, то з батьками (державотворцями) явно не склалося, ті що були на правду щирі давно вже не з нами – я про Гонгадзе, Чорновіла і багатьох, навіть тих, що лежать в свіжих могилах, що недавно привезені з фронту. Україна як осиротіла дитина, яка має право на існування, але не може себе реалізувати, бо можливості потрібно завжди виборювати кров’ю, чи то випрошувати в закордонних донорів, а ще час від часу вислуговуватися перед олігархами, або рік за роком сподіватися на правильний і свідомий вибір від власного народу. Тому хочеться побажати Україні, а власне і нам українцям, того єдиного державотворця, при якому ми б відчули опіку та стали справді незалежними. Читайте також: Як коломияни святкують День Незалежності. ФОТОРЕПОРТАЖ