135 років тому  в Печеніжині, що на Коломийщині відкрили найбільший на всю тодішню Австро-Угорщину нафтоперегінний завод. Втім залишитися нафтовою столицею містечку не вдалося, інформує газета Експрес. Сьогодні від великого підприємства залишилися лише руїни. "Селяни ще з ХVст. в с. Слобода легко й просто добували нафту, мастили нею вози і носили в глечиках продавати на Буковину та Львівщину", - розповідає Петро Ровенчук, місцевий історик. У 1879 році в ці краї приїхав польський інженер Станіслав Щепановський. Він приїхав до Галичини та відкрив нафтову копальню в Слободі-Рунгурській",-каже пан Ровенчук. Нафту треба було переробляти, тож інженер вирішив збудувати завод. У 1883 році в урочищі Яршиця відкрили новозбудовану рафінерію, де очищували "чорне золото" й продавали всій Європі.  За добу на заводі переробляли від шістсот до тисячі бочок нафти. Аби продукцію було легше вивозити, Станіслав Щепановський проклав залізничну колію з Печеніжина до Коломиї, за його наказом було споруджено два мости. Печеніжин стали називати містечком мільйонерів. Зарплату платили вчасно, бо завод був один із найбільших в Австро-Угорщині. Але багатим і промислово знаним Печеніжин довго не був, бо Станіслав Щепановськи збанкрутував. Завод працював до 1928 року. Кількість робітників із 500 зменшилася до 112. У 1931 — 1933 роках там розпочали виробництво бочок, згодом виробляли вози. У час Другої світової війни німці, скинувши з літаків бомби, знищили останні бочки з нафтою.