Додому Новини Суспільство Порушники підводного спокою

Порушники підводного спокою

0
Поділитися

На центральному коломийському озері стоїть така собі малопримітна хатчина цілком домашнього покрою. З верандою, подвір’ям і комірчинами на тому подвір’ї. Про те, що це не приватна садиба, свідчить брама з характерною кованою емблемою і рятувальне колесо на стіні. Тут уже майже сорок років пильнує порядок на водах Коломийська рятувально-водолазна станція. І хоча, згідно з статутом, основна функція станції – порятунок людей, найчастіше рятувальникам доводиться витягувати з дна річок і водойм тих, кого вже не порятуєш, а також різну моторну техніку. І не лише техніку. Про це й піде мова.

Таких станцій налічується в нашій області лише три: власне, у Коломиї, у Галичі та в самому Івано-Франківську. Обслуговують коломийські водолази, окрім Коломийського, Косівський, Снятинський, Верховинський, Городенківський райони й місто Яремче. Водолази, матроси й мотористи цілодобово несуть вахту.

Don Yapon

Начальник станції – чоловік, який працює тут від часу її утворення Дмитро Бурак, – коли його розговорити, оповідає цікаві історії з роботи водолазів. Ну, перше, щоб бути водолазом, треба мати відмінні показники медичних аналізів. Крім того, треба мати міцну нервову систему і бути готовим навіть серед ночі їхати на виклик.

Вода не любить азартних забав і нетверезих фраєрів, – діляться досвідом рятувальники. Найчастіше топляться здорові молодики «під кайфом». Торік у нашому районі втопилося п’ять осіб. Молодик влітку утопився в Підгайчиках у ставку. Декілька трагічних випадків мали місце в Коршеві. До речі, у Коршеві пошукам одного потопельника шкодив місцевий екстрасенс, якого люди викликали одночасно з водолазами. Як потім з’ясувалося, той «екстрасенс» вказував на зовсім інше місцезнаходження тіла. Водолази успішно проведеною роботою підмочили йому репутацію. Вже цього року чоловік утопився в Товмачику; в ставку у Черемхові вода забрала життя молодої жінки. Спричинюють трагічні випадки і браконьєри. Так, у Торговиці втопився хлопець, заплутавшись у браконьєрській сітці. Така сама доля могла спіткати й водолаза, який занурився визволяти потопельника. Його врятував ніж, – ним він розрізав сітку. Визволився сам і витягнув тіло нещасного.

Щодо нашої, оспіваної в піснях, річки Прут, то вона щороку змінює свої русла й береги. Очевидно, змінюється і рельєф дна. А загалом Прут у районі міста неглибокий. Глибшає він одразу за Корничем. Є місця, глибиною до 5 метрів. А про найглибше місце Пруту знають лише водолази, та секрету не тримають: у Яремчі трохи нижче містка. Там є така западина, 20 метрів глибини, сформована, либонь, ще в доісторичну епоху. Жодна ріка в Україні не має таких глибин, навіть Азовське море.

Доводиться водолазам витягувати з дна водойм і автівки, й мотоцикли, й трактори. Всіляко трапляється. Нерідко винуватці – буйно захмеліла компанія. А один раз у Сідлищі виникла абсолютно нестандартна ситуація. Чоловік закидав вудочку, та так замахнувся, що вислизнув з пальця перстень. Про його значення для власника можна здогадуватися за самим фактом виклику з Коломиї водолаза… Зима. Водолаз у спеціальному теплозберігаючому костюмі марно обстежував сантиметр за сантиметром намулистого дна у вказаному місці. Вже коли випірнув, побачив поряд на гілочці корча коштовну згубу. А що у своїх великих трипальцевих рукавицях перстень ніяк зняти з гілки не міг, то відламав усю гілку і вручив чоловікові.

Позаяк рятувальники й водолази базуються у місті над озером, то пильнують за ним, як за дитиною. Аби було воно чисте, аби його не споганювали браконьєри. Шеф рятувальників Дмитро Бурак запевняє, що цього року озеро найчистіше чи не за всі роки свого існування. Періодично разом з рятувальниками його чистить комунальна служба міста. «Будьте певні, – переконує шеф, – ніяка інфекція тут не водиться. Ми самі тут купаємося як улітку, так і взимку. А водоростей нема чого боятися, вони очищають воду. Водорості цвітуть два тижні у спеку, а потім самі йдуть на дно. Маємо тільки жаль до муніципальної влади, бо вони обіцяли озеро окультурити, зробити тут пляжну зону. А наразі на перспективу пляжу натякають лише пивні прилавки довкола води. Нема ніде контейнерів для сміття, тому вітер його ганяє по всьому периметру».

Нещодавно з’явився ще один клопіт у працівників станції. Відколи поряд на вулиці Моцарта йде відбудова військової частини, озеро собі облюбували військовики. Здійснюють відчайдушні масові запливи у будь-яку пору доби і тим самим нагнітають головний біль для рятувальників. Вони не знають, що на середині озера вода досить глибока. Крім того, загрозу для життя можуть становити підводні холодні потоки. Нехай би командири провели з ними серйозну бесіду, – клопочуться працівники станції.

А на завершення – про приємне. На озері живуть лебеді, 18 особин. Вони постійно мігрують з озера, що біля Студентського парку, намотують дистанцію туди-сюди. Лебеді сьогодні єдині, хто своєю присутністю облагороджує цю місцину.

Андрій МАЛАЩУК