ЧИТАЙ. ДИВИСЬ. СЛУХАЙ

logo

Походи в гори замість походів в аптеку: пішохідні відчайдухи, яким - за 60

Майже всі ці літні чоловіки й жінки мають онуків, дехто - дорослих онуків. Одні з багаторічним досвідом гірських мандрів різної категорії складності, інші відкрили для себе несподіваний світ Карпат лише чотири роки тому. Чотири роки тому в Коломиї організувалася гірсько-пішохідна група. Найстаршому членові групи Валерію Муравцеву - вісімдесят, наймолодшим - трохи за шістдесят. Група круглий рік щотижня вихідними днями відправляється в походи; взимку - переважно в одноденні, влітку частенько - у дводенні з ночівлею в наметах. Основний вид транспорту для доставки групи на маршрути сходження - дизель-поїзд Коломия-Рахів. Буває, що спеціально замовляють автобус - у місця, де відсутнє залізничне сполучення. Кістяк групи складають Валерій Муравцев, Іван Голуб, Богдан Василик, Лідія Павлишин, - цим відчайдухам за сімдесят; Володимиру Волинському, Оксані Хороб, Анастасії Ткачук, Лідії Ріпецькій - менше. Проводи старого 2018 року група відзначала на Кукульському хребті (в районі села Воронєнка). Пройшли снігами кільканадцять кілометрів, на горі перекусили, цокнулися келішками за здоров'я у прийдешньому році й успішно повернулися під вечір до дизель-поїзда. Та що там переповідати? - найкраще про себе скажуть самі туристи. Анастасія Ткачук. Я - родом з Вінниччини, хоч віддавна живу в Коломиї. Знайомство з Карпатами почала років п'ятнадцять тому завдяки своїм дітям. Тоді піднялася на вершину Говерли аж за третьою спробою. А вже останніми роками часто відправлялася в гори разом з Лідою Ріпецькою, - ходили удвох на гору Петрос, плавали на озері Несамовитому, піднімалися на інші вершини. Ми потім водили "у великі гори" літніх туристів з-за кордону - американського корейця, німця, австралійця, шотландця, шведку. З французом Люком Перо ходили на Малий Горган. Він був у захопленні, й ми собі пообіцяли, що піднімемося туди ще раз, як нам стукне вісімдесятка... Уже з групою ми відзначали на горі Дземброня мій день народження. Розіклали намети, повечеряли. Наступного дня пішли через Вухатий Камінь на Піп Іван, звідти - до озера Несамовитого... Лідія Павлишин. Поки мої діти були малими, я їх водила на гору Хом'як та за іншими маршрутами. Відтак діти попідростали й обрали собі для походів у гори молодшу компанію, а мене "кинули". Минуло двадцять років. І я взялася за внучку. Повела її на Хом'як - гору, яку, здавалося, знала, як власне подвір'я. І що ви собі гадаєте? - ми зблудили. Тому спізнилися на нічний дизель. Мене це страшенно розлютило. Після тієї пригоди я ще дев'ять разів була на тій місцевості, вивчила всі стежки, але внучку вже туди водити не довелося, водила інших... Узагалі-то, я тішуся, коли зіб'юся з  маршруту, - можна побачити неймовірні красоти. Щодо здоров'я, то я у своїх сімдесят п'ять чуюся цілком здоровою. Нема коли хворіти, - ще є стільки цікавих маршрутів, по яких я не ходила... У складі тургрупи "Волоцюги" - як вони самі себе жартівливо називають - є також чоловік, який переніс два інфаркти - Сергій Краузе. Каже, що не тямить, як ті інфаркти сталися. Бо вважає себе цілком здоровим і переносить навантаження нарівні з іншими членами групи. Серед найдосвідченіших у групі - Іван Голуб. Цей чоловік є буквально фанатиком гір. Ходить у походи від ранньої юності. Побував свого часу на Тянь-Шані, гірському хребті Хамар-Дабан, що на південному Прибайкаллі у Бурятії, обходив на своїх двох Приполярний і Полярний Урал, Таймир, Камчатку, гори Середньої Азії та Північного Кавказу. Має найвищу категорію з пішохідного туризму. Переконує, що в Карпатах заблудитися практично неможливо, якщо маєш бодай загальні уявлення про координати, про саму місцевість і трохи досвіду. Якщо все-таки зблудив, треба шукати потічка й іти за ним, він обов'язково приведе до людського житла. По горах бажано ходити з лижними палицями, або хоча б з двома легкими костурами, - так безпечніше й легше. За чотири роки організованих походів коломийська група "шістдесятників-сімдесятників" обійшла чимало цікавих місцевостей на Прикарпатті, Закарпатті та Буковині. Ще більше - у планах. АВТОР: Іван ДЖИНДЖУРА Читайте також: Як вижити в горах, якщо заблукали. Історія коломийського альпініста Ярослава Коваля, який рятує людей. ФОТО