Додому Новини Політика Петро Крив’юк: “Іти проти політики партії “Свобода” – це шкодити українству”

Петро Крив’юк: “Іти проти політики партії “Свобода” – це шкодити українству”

0
Поділитися

Депутат про свій виборчий округ, а також про необхідність затвердити у місті програму «Духовна Коломия»

Голова правління публічного акціонерного товариства «Коломийська друкарня імені Шухевича» Петро Крив’юк – депутат міської ради, так би мовити, зі стажем, оскільки представляв інтереси своїх виборців і в попередньому, шостому скликанні. Причому в обох виборчих кампаніях балотувався як мажоритарник.

Don Yapon

–          Обговорюючи тему можливих дочасних виборів до Верховної Ради, політологи наголошують на тому, що без нового виборчого закону, який передбачав би відкриті списки й унеможливлював би мажоритарку, – дочасні вибори недоцільні. А ви якої думки, пане Крив’юк?

–          У світі діють різні виборчі системи і їхні варіації, у кожної з них є, мабуть, якесь раціональне зерно. Просто до них потрібно підходити з розумом, не допускати порушення законодавства. На місцевому рівні, якщо зупиняємося на пропорційній системі, потрібні, як мінімум, відкриті списки. Це для того, щоб виборці знали свого кандидата в депутати в обличчя, щоб він служив саме їм, виборцям, а не своїм партійним босам.

–          Але ж ви теж навряд чи наважитеся піти супроти політики партії «Свобода», до якої належите…

–          Іти проти політики партії «Свобода» – це шкодити українству, у нашій державі, на жаль, цим є кому займатися. Упевнений, що й мої виборці були б геть розчаровані, якби я проявляв якісь намагання збитися з магістральної патріотичної лінії.

–          Хто вони, ваші виборці? В якому окрузі проживають?

–          У мене дуже цікавий округ, 32-ий, це середмістя. Округ і цікавий, і великий, по суті, це стара Коломия, майже без багатоповерхівок, хіба на Валовій розміщені дозівські п’ятиповерхівки. У цьому районі минуло моє дитинство, я й тепер тут мешкаю, на Окружній. Проблеми в людей стандартні. Потрібно ремонтувати дороги, передусім потребує капітального ремонту вулиця Русина, проводити каналізацію. До популярного магазину «Торба» варто також зробити належний під’їзд. Давно пора згадати про невеличкі вулички Коломиї. По моєму окрузі в найгіршому стані вулиця Онищука, яку потрібно підсипати щебенем, вулиці Федьковича (від Довбуша) і Козланюка (на схилі) потрібно заасфальтувати, хоча б перших 100 метрів. Вирівнення грейдером і часткового підсипання потребують вулиці Николишина, Левицького, Недільського, Мостовича. Колись, при Машталерові, почали були добру справу – асфальтувати маленькі вулички. До цього варто повернутися. Наприклад, конче потрібно заасфальтувати вулицю Рильського, по якій їздить маршрутка.

–          За каналізацію тепер здебільшого самі мешканці беруться…

–          Ми на своїй вулиці Окружній, де я тепер мешкаю, теж розпочали каналізаційні роботи, проте змушені були припинити їх, не вистачило коштів. Це дороге задоволення, без допомоги влади люди не дадуть тут ради. І дякувати депутатам попереднього скликання, міському голові, влада таки доробила каналізацію в цей район, тож вулиці Тичини, Кропивницького, Сосюри, Окружна, Малишка й інші мають централізоване водовідведення.

“У нас одна комісія може ставати в позу й вважати себе головнішою за інші. У бюджетній комісії вирішили, що фінансувати програму “Духовна Коломия” недоцільно, бо церква, мовляв, відокремлена від держави”.

–          Ви практикуєте таку форму діяльності, як депутатські звернення? Якщо так, то яким було ваше останнє звернення?

–          Останнє моє звернення до міського голови стосувалося випадку в одному з кооперативних будинків. Ще на початках 90-их, коли перейменовували вулиці, перейменували, як відомо, й вулицю Леніна – на Січових Стрільців. Змінивши в процесі нумерацію будинків. Так ось в одного з мешканців цієї вулиці, який перебуває за межами України, номер у документах паспортного столу помилково залишився старий. Чоловік звернувся до мене, бо взявся виробляти субсидію – а в його квартирі прописана ще одна людина. «Звертайтеся в суд», – порадили власникові квартири. А для чого звертатися в суд, платити за позовну заяву, якщо помилку можна просто виправити. Міський голова переправив мій запит паспортному столу. Тепер чекаю на відповідь.

–          Ви якої думки, до речі, про нову команду міського голови?

–          Нова команда працює як слід, має певні успіхи. З приводу того, що вдалося припинити стихійну торгівлю в центрі міста, я взагалі готовий аплодувати стоячи.

–          А будівництво біля «Писанки» вас не турбує? Там же, як запевняла в минулому номері «Дзеркала» ваша колега Тамара Базюк, кричуще порушення законодавства, земельна ділянка не пройшла через аукціон. Ви самі як голосували на сесії з цього приводу?

–          Голосував за будівництво. Особисто мені не подобається одноповерхова будівля під вивіскою «Графіка», не скажеш, що вона прикрашає центр. Якщо за будівництво не візьметься кооператив «Чорновола», то не візьметься ніхто. Всякий нормальний коломиянин, який не особливо вникає в ці псевдоолігархічні розбірки, думає, переконаний, так же, як і я. А стосовно того, що там порушення закону, то нехай звертаються в суд і доводять.

–          Хто ж має звертатися в суд?

–          Той, чиї права порушено.

–          Ваша фракція голосувала так же, як і ви?

–          Перед кожним більш-менш важливим голосуванням ми радимося, аж тоді підносимо руки. Практично різнобою в голосуванні в нас немає, і я, і Євген Заграновський, і Володимир Василевський висловилися з приводу будівництва біля «Писанки» позитивно.

–          Прошу нагадати, в якій комісії ви працюєте?

–          У попередній каденції я працював у бюджетній комісії, мав бажання бути в ній знову. Однак хтось вирішив за мене, що я принесу більше користі в комісії з питань культури, освіти, медицини, молоді, спорту і соціального захисту. Довелося підкоритися. Бачу, що тут теж роботи вистачає, не випадково ж запевняв один німецький політик, що майбутні війни виграватимуть не генерали, а вчителі й парохіальні священики.

–          Тобто ви втягнулися, якщо можна так висловитися, і в культуру?

–          Трохи втягнувся і переживаю з приводу того, що розроблена міськвідділом культури програма «Духовна Коломия» так і не дійшла до розгляду на сесії.

–          Що стало на заваді?

–          У нас одна комісія може ставати в позу й вважати себе головнішою за інші. У бюджетній комісії вирішили, що фінансувати програму недоцільно, бо церква, мовляв, відокремлена від держави. Категорично не погоджуюся з такою постановкою питання, виділити трохи бюджетних коштів на ремонт церкви потрібно й корисно, храми ж прикрашають наше місто.

–          Самі ви відвідуєте недільні служби?

–          І не сам один, а з родиною. Щонеділі ми з дружиною й дітьми ходимо до Свято-Михайлівської церкви. Якщо приїжджає зі Львова дочка, яка там вчиться, то нас іде до церкви п’ятеро.

–          Повернімось, одначе, до «Духовної Коломиї». Ваші колеги, мабуть, сприйняли цю програму як суто релігійного напрямку. Тим часом духовність – це не суто релігійність, це ще й зацікавленість театром, поезією, малярством… Роботи на цій ниві – непочатий край, і навряд чи розумно шкодувати тут грошей. У вас теж, напевно, набралося чимало зауважень до місцевих проблем духовного характеру.

–          Набралося… Тут багатьом з наших інтелігентів є до чого прикласти рук. Від нас, як мовиться, – робота, а результат – від Бога.

–          Що найбільше шкодить нашій нації з погляду «свободівця»?

–          Комплекс меншовартості. Ним заражені, як не прикро, й наші люди. Наш коломиянин може телефонувати до Кам’янця-Подільського і негайно переходити на москальську, ніби він телефонує в Рязанську область. Або взяти цей нав’язаний нам Заходом Геловін. Ще в 1990-их у нас практикували суто наше свято, Андріївські вечорниці, а нині ця нездорова пошесть, Геловін, поширилася по всій Коломиї. Відчутний також брак творчого підходу до справи. Гляньте хоча б на таку простеньку річ, як листівка, віддрукована з приводу святкового ярмарку, що відбудеться від 18 квітня до 8 травня цього року. Ну і чим тут відрізняється коломийський Великдень від, наприклад, Великодня калуського? Якісь нехарактерні для нашого краю писанки, жодного місцевого колориту не видно на листівці.

“Комплекс меншовартості. Ним заражені, як не прикро, й наші люди. Наш коломиянин може телефонувати до Кам’янця-Подільського і негайно переходити на москальську, ніби він телефонує в Рязанську область”.

–          Можна сказати, що ваша депутатська комісія тісно співпрацює з «Просвітою»?

–          Про тісну співпрацю, напевно, говорити рано. А це дуже поважна в минулому організація, «Просвіта», вона зберегла українство. Думаю, що настала пора оновлювати її, вливати, так би мовити, свіжу кров. Часи ж уже не ті, що були в позаминулому, навіть у минулому столітті. Ми захопилися створенням нових і нових громадських організацій. Хіба не могли б молоді й активні люди ввійти чи навіть очолити «Просвіту», яка має певні напрацювання і великі традиції?

–          І насамкінець запитання на економічну тематику, відповідно до вашої спеціальності. Вас як керівника акціонерного товариства задовольняє політика держави в галузі податків, тарифів на компослуги?

–          Рішуче не задовольняє. Але не зовсім продумана податкова політика зло куди менше, ніж політика тарифна. Тарифи явно зависокі, ми в своїй друкарні не можемо дозволити собі опалювати приміщення газом. Хоча працюємо, приймаємо замовлення на книжки, іншу продукцію. Від нас, повторю, потрібне одне – працювати, сподіваючись на Боже милосердя.

 

Біографічна довідка. Петро Крив’юк народився в Коломиї 1968 р. Закінчив ЗОШ № 5, технікум МОД, економічний факультет Українського поліграфічного інституту у Львові (нині – академія друкарства).