Майже два роки діє Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", що мав би надавати мешканцям більше можливостей за ті ж гроші. Та все дуже добре виглядає хіба на папері. А що ж насправді отримали власники квартир, з якими труднощами зіткнулися? Питання перше: в якому стані перейшли у власність мешканців будинки? Роками неремонтовані й знищені всі будинкові комунікації, починаючи від даху і закінчуючи підвалом. Дахи протікають. Труби в стояках та підвалах гнилі, вентилі поржавілі, а самі підвали затоплені. Проводка в будинку переважно ще радянського виробництва і не розрахована на таку велику кількість електроприладів, якими люди користуються. Ліфти в незадовільному стані, потребують ремонту, обстеження, заміни тросів, редуктора тощо. А ще необхідний ліфтер, який би мав обслуговувати ліфт, слідкувати за справністю 24 години на добу. А ліфтеру необхідне навчання і допуск до роботи. А ще є прибудинкова територія: газони, автомобільні доріжки, стоянки, дитячі майданчики. Що ми там бачимо? Газони занедбані, перериті, з них місцями виглядають залишки якихось труб, арматури. Поламані лавочки або цілковита їхня відсутність. Перекошені дитячі гойдалки. Окрема мова про автомобільні доріжки й стоянки, які не зберегли навіть залишків асфальту. Висохлі й нечищені дерева, кущі… Трохи моторошна картина, правда? Тим не менше, такий подарунок вручила держава щасливим власникам квартир у багатоповерхівках. Тепер напрошується запитання: чому мешканці не створюють ОСББ? Чому ніхто не хоче за це братися? А все дуже просто: це так, ніби цілувати труп у губи і сподіватися, що він оживе й помолодшає. Для того щоб щось підняти з руїн, необхідний спеціаліст. І не один спеціаліст. Тут необхідні юрист, бухгалтер, економіст, будівельник, електрик і сантехнік. Необхідні великі капіталовкладення, щоб люди могли підтримувати все в належному стані. Можемо порахувати тільки заробітну платню, яка необхідна для оплати спеціалістам. Отже: директор, бухгалтер (економіст), ліфтер, електрик, сантехнік, будівельник та прибиральник(двірник) – всього 7 окладів. Мінімальна зарплатня – 3723 грн * 7 окладів = 26061 грн + 5733 грн (ЄСВ – 22%) . Разом місячна зарплатня =31794 грн/міс.* 12 міс= 381528 грн/рік.

До прикладу будинок на 110 квартир. Одна квартира витрачає на зарплатню 3963 грн/рік (330 грн/міс.). А є ще витрати з вивезення сміття, оплата електроенергії, водопостачання, водовідведення (обов’язкові платежі). А ще витрати на ремонти. На дуже багато ремонтів! Ремонтів усього!

Людині, яка взяла б на себе обов’язки директора ОСББ, щоб належно виконувати свою роботу, необхідно витрачати весь свій час на благо мешканців і будинку. Чи хотів би хтось взяти на себе таку відповідальність усього за 3723 грн на місяць? І останнє, про власників квартир. Тобто про людей, заклопотаних своїми справами. Людей, які не мають часу, а частіше і бажання ходити на збори співвласників і приймати рішення. Тому переважно на збори ходять одні й ті ж мешканці. У переважній більшості це особи пенсійного віку, які тішаться можливістю просто поговорити, але не можуть прийняти якесь конструктивне рішення. Усі спроби молодих внести раціональну ідею розбиваються об стіну несприйняття: ми старші – краще знаємо. Вихід один – наймати фірму спеціаліста (по суті, той же ЖЕК) за необґрунтовано високу ціну на їхні послуги. Тішить одне: незважаючи на всю цю малопривабливу картину, в українських людях ще живе вогник надії. Ще не знищена відповідальність за своє майно. Люди хочуть жити в гарненьких, чистеньких, свіжовибілених хатинках – будинках. І щойно тануть сніги, виходять усім будинком на толоку, потроху, по крупиночці намагаються відреставрувати, полагодити, почистити все, що можна. Алла АННЮК