Додому Новини Політика Олександр Поясик: «Нас у міськраді з УКРОПУ тільки двоє, а це посилює...

Олександр Поясик: «Нас у міськраді з УКРОПУ тільки двоє, а це посилює відповідальність»

0
Поділитися

Депутат про свій округ, ОСББ, землю для ветеранів АТО і про майбутній готель

Минула субота стала для депутата Коломийської міськради Олександра Поясика, як і для його брата Андрія, особливо важливим днем. Однак перш ніж перейти до детальнішого пояснення, у чому саме полягає ця важливість, розповімо бодай кількома словами про обранця 13-ого округу. Олександр – один з наймолодших депутатів нашої ради, йому 30 років. Народився в Коломиї, тут закінчив ЗОШ № 2, політехнічний коледж. Вищу освіту здобув у Львівському національному лісотехнічному університеті, працював у науково-виробничому підприємстві, профіль якого – прилади радіаційного контролю. Після повернення до Коломиї в 2009-ому зайнявся підприємницькою діяльністю.

Don Yapon

А тепер повернімося до минулої суботи, з приводу якої й розпочалося інтерв’ю «Дзеркала Коломиї» з депутатом міської ради.

З’ЯВИВСЯ НА ЛИСЕНКА «ДРУЖНИЙ ДВІР»

–          Отже, Олександре, 12 березня ви зареєстрували на своєму окрузі новий, кажучи по-західному, кондомініум, а висловлюючись по-українськи і значно довше, об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). Можна вважати, що це перша ваша серйозна практична справа як депутата?

–          Можна сказати й так, хоча це спільна наша справа з братом Андрієм. Брата обрано головою ОСББ «Дружний двір», в яке ввійшли будинки під номерами 16, 20, 22 і 26 на Лисенка. Я ж як міг, так допомагав йому в організаційних питаннях. А нам з братом відчутно допомагала радник міського голови Світлана Сенюк. Проживаючи на Лисенка, пані Світлана взяла на себе значну частину практичної работи. Подала допомогу на перших порах і голова ОСББ «Одісей» Марія Санатарчук, що на вулиці Хмельницького, не стояли осторонь небайдужі мешканці будинків. Багатоповерхівка під третім номером на Хмельницького, до речі, належить до мого виборчого округу, отож маємо вже на окрузі два кондомініуми.

–          Складно було організувати людей в обєднання співвласників?

–          Це забрало в нас добрих чотири місяці часу, впродовж яких довелося тричі збирати мешканців будинків і роз’яснювати вигоди від об’єднання. А також роз’яснювати, що місто вже не зобов’язане капітально відремонтувати будинки перед створенням ОСББ, цю норму в законодавстві, на жаль, скасовано.

–          То які ж вигоди тут мешканцям?

–          Люди вчитимуться бути справжніми, а не декларованими господарями своїх квартир, будинків, навколишньої території. Надіюся, з’явиться більше відповідальності за стан будинків і прибудинкової території. Є й безпосередня вигода, оскільки діє цільова програма ПРООН, участь в якій дозволить нам відновити майже знищені комунікації. Складемо кошторис – і візьмемося за практичну роботу з відновлення водогону, каналізації. Тим паче що в міському бюджеті передбачено на підтримку ОСББ півтора мільйона.

–          А для свого виборчого округу вам уже вдалося «вибити» що-небудь з бюджету?

–          Прийнятим нами бюджетом на 2016 рік передбачено 300 тисяч на впорядкування прибудинкових територій по вулиці Лисенка, а на минулій сесії було додано ще 295 тисяч на закінчення робіт в одинадцятому дитсадку. Також за попередніми усними домовленостями розраховую цього року ще на 300 тисяч, щоб відремонтувати розбиту під’їзну дорогу до другої школи й садка. Вулицю Лисенка торік капітально відремонтували, а на під’їзд до школи сил не вистачило. Вільні кошти в бюджеті, знаю, є, чому посприяв той факт, що податок від алкоголю і цигарок залишається вже в нас. Однак упорядковувати територію до заміни старих комунікацій не варто, мусимо спочатку поміняти в землі труби, а тоді братися за під’їзні дороги й клумби.

–          Цікаво, ви ставите перед собою завдання створити ОСББ в усіх багатоповерхівках округу?

–          Їх не так і багато залишилося, цих багатоповерхівок. Тепер формуються ініціативні групи для створення кондоміумів, до липня, останнього даного державою терміну, розраховуємо справитися. Тому що після липня місто призначатиме для будинку, де не створено ОСББ, спеціального розпорядника, який не муситиме проживати в цьому будинку. А як ставиться господар до чужого майна – загальновідомо.

 

ЗЕМЛЯ І ВЛАДА

–          Поговорімо тепер безпосередньо про ратушу, про депутатські будні. Ви обиралися від УКРОПу?

–          Так, хоча я не належу до жодної партії, позапартійний. І наша укропівська фракція в ратуші найменша, я та Ігор Костюк. Регламент міської ради дозволяє створювати таку малу фракцію, і ми з Ігорем відчуваємо від цього посилену відповідальність перед своїми виборцями. Не входимо до блоків, намагаючись ставитися до всіх фракцій однаково. Нормальну співпрацю, вважаю, налагодили з б’ютівцями, з Самопоміччю… Практично з усіма колегами в нас ділові стосунки.

–          Після ста днів праці на новому для себе полі, депутатському, маєте, напевно, чіткіше уявлення про орган місцевого самоврядування. Яке з прийнятих рішень міськради вважаєте безумовно позитивним?

–          Брак досвіду на цьому полі таки давався мені на перших порах взнаки, не буду приховувати. Довелося предметніше вникати в законодавство, іти шляхом проб і помилок. Зате починаю краще усвідомлювати, як саме відстоювати інтереси виборців, гармонізувати їх з інтересами всього міста. Певне досягнення нашої ради, як на мене, це те, що ми виділили земельні ділянки всім учасникам АТО, які подали заяви.

–          Щодо цього питання всі депутати, здається, були одностайні…

–          Певне непорозуміння викликали тільки заяви тих учасників АТО, які не прописані в нашому місті чи й районі. Якщо претендент на коломийську землю проживає, наприклад, на Львівщині, то чому б йому не звернутися з проханням про виділення ділянки в своєму райцентрі? Тому ми колегіально прийняли рішення – першочергово надаємо ділянки коломийським воїнам.

–          А якої ви думки про ділянку біля «Писанки», що навколо неї депутати й ЗМІ зламали вже стільки списів?

–          Особисто я голосував за те, щоб передати цю ділянку в оренду, в обох випадках: і тоді, коли треба було дати дозвіл на виготовлення проекту, і на відведення землі. Переконаний, що це привабливий для Коломиї інвестиційний проект, його варто лобіювати.

–          Чим обґрунтуєте своє переконання?

–          Тривалий час я мешкав на Коновальця, це, по суті, центр міста. І прекрасно бачив, що коїться в тому «загашнику» з гаражами. У «Казці» туалету не було, відвідувачі кафе ходили туди, за гаражі. Одне слово, темне, криміногенне місце. І буде непогано, якщо там виросте згодом готель. Ми ж усі за розвиток туризму?

–          Вірите, що інвестор зробить усе достеменно так, як обіцяє?

–          Вірю, я особисто спілкувався з паном Сарафиним, він справляє враження надійного для міста підприємця. До того ж міська рада уклала з його кооперативом інвестиційну угоду: до такого-то часу збудувати готель, до такого-то – впорядкувати комунікації, викласти бруківку… Не дотримається інвестор зобов’язань – розірвемо договір хоча б у судовому порядку. До речі, землю кооперативові дали в оренду, в угоді передбачено, що з часом він викупить її за ринковою ціною.

–          Такі речі бажано якось узгоджувати й з громадою…

–          Я не полінувався й обійшов недавно своїх виборців на окрузі, запитуючи, чи вони не проти будівництва біля «Писанки». Абсолютна більшість – не проти. Ось у мене в зошиті всі прізвища списані, з підписами людей, з телефонами й адресами опитаних.

 

ВЕТЕРАНИ ПОТРЕБУЮТЬ ДОПОМОГИ

–          Олександре, ви відчуваєте себе відповідальним за те, що твориться не лише в Коломиї, але й у державі?

–          Зразу ж після Євромайдану я став до лав коломийської самооборони. Часи тоді були непевні, могло статися що завгодно. Але й патріотичне піднесення людей було відчутне. Ми чергували разом з міліцією на вулицях, забезпечували охорону громадського правопорядку.

–          Сьогодні спільного патрулювання вже не видно.

–          Керівництво нашої самооборони виїхало на Донбас, боронити від ворога східні рубежі, тому спільне патрулювання припинилося. Хоча бачу потребу відновити його. І ще бачу потребу допомагати ветеранам АТО, багатьом із них тепер дуже складно. Не маємо права допускати, щоб ці люди відчували себе покинутими напризволяще. Зрештою, у кожного з нас з’явиться незабаром можливість допомогти ветеранам війни, оскільки на базі залізничної лікарні планують відкрити для них шпиталь. Ось-ось обласна рада візьме будівлі залізничної лікарні на свій баланс, і справа зі шпиталем рушить з місця.

–          Самі ви знайомі з кимось із ветеранів?

–          Одного з моїх добрих приятелів звати Василь Кузьмин. У минулому числі «Дзеркало» робило з ним інтерв’ю, і скажу, що ви правильно зробили, познайомивши ближче з ним коломийців. Василь добре проявив себе на Донбасі як військовий фахівець і так же добре, я впевнений, проявиться на новому посту, як керівник муніципальної дружини. Заступник міського голови Богдан Федорук також, як відомо, ветеран АТО, про нього також можна сказати, що це людина на своєму місці. Тож будемо надіятися, що все в нашій міській господарці піде на лад.

Інтервю взяв Дмитро КАРПЯК

 

«Дзеркало Коломиї» розпочинає нову рубрику «Інтерв’ю з місцевим депутатом». Щотижня на сторінках газети публікуватимемо розмову з обранцями в ратуші – про нагальні потреби міста, чому і які рішення підтримують, як працюють на своєму окрузі.

Пропонуємо читачам газети надсилати до редакції свої запитання, вказавши, кому саме з депутатів вони адресовані.