Додому Новини Наталія Пульковська про спортивну кар’єру та мрію про Олімпійські ігри

Наталія Пульковська про спортивну кар’єру та мрію про Олімпійські ігри

0
Поділитися

Вільна боротьба у Коломиї посідає особливе місце серед інших видів спорту. Саме цій дисципліні присвятила 15 років свого життя коломиянка Наталія Пульковська.

За цей період вона здобула чимало титулів і нагород, серед яких звання срібної чемпіонки світу, абсолютної чемпіонки Європи, захищала Україну на міжнародному рівні у складі жіночої збірної з вільної боротьби.

Don Yapon

Про свій вибір, спортивну кар’єру, тренерську діяльність та мрію про Олімпійські ігри розповіла “Дзеркалу Коломиї”.

– Чому обрала саме вільну боротьбу і скільки тоді було тобі років?

– Загалом у спорті я вже 20 років, 15 з них присвячено саме вільній боротьбі. Я пробувала різні спортивні секції, шукала своє, два роки навіть займалася плаванням, ходила на гандбол, лижі, але коли потрапила на тренування з вільної боротьби, то зрозуміла – це моє. Мені тоді було 13 років.

– Як відреагували батьки на твій вибір?

– Вони мене завжди підтримували. Мама переживала, коли я вперше травмувалася, приїхала з чергових змагань з гіпсом на руці. Тоді вперше почула від батьків, що більше на тренування ми тебе не пустимо. Але я все одно продовжувала займатися.

– Ти згадала про травми, “професійну” борцівську травму маєш?

– Маєте на увазі вуха? Так, вони у мене зломані, то справді професійна травма, яка видає, що ти займаєшся вільною боротьбою (посміхається). Були й інші травми, але я у кожному виді спорту можна розтягнути зв’язку, вивихнути руку чи впасти і зломити щось. Зрештою травмуватися може будь-хто, навіть і не спортсмен. (За фахом Наталія – фізичний реабілітолог. – Авт.).

– Під керівництвом яких тренерів ти оволодівала технікою даного спорту?

– Спочатку мене тренував вже покійний Євстахій Степанович Грабчук, пізніше почала тренуватися під керівництвом Олександра Аркадійовича Єжова, за що їм дуже вдячна.

Читайте також: Анастасія Ткачук: “Щоб співати гімн своєї країни на п’єдесталі, готова працювати скільки завгодно”

– Яка твоя найвища нагорода?

– У 2006 році була другою на чемпіонаті світу з вільної боротьби, по юніорах ще у 2007 році вигравала чемпіонат Європи. У 2014 році здобула срібло на чемпіонаті Європи у Фінляндії.

– Що відчувала у той момент, коли тебе оголосили срібною призеркою чемпіонату світу?

– Емоції не передати словами, якщо відверто – то була на сьомому небі від щастя.

– Про що мріє Наталія Пульковська?

– У мене була мрія потрапити на Олімпійські ігри-2016. Я пробувала свої сили на відбіркових турнірах. І мені не вистачило одного балу для того, щоб потрапити на Олімпіаду і здійснити свою мрію. Це було великим розчаруванням, особливо мене зрозуміють спортсмени.

– В яких змаганнях ти востаннє брала участь? Що вдалося вибороти?

– У грудні 2016 року проходив Кубок України, де я виборола бронзу.

– Зараз ти готуєшся до змагань?

– Поки що трохи взяла паузу і пробую себе у тренерській діяльності. Вранці я завжди тренуюся, а після обіду наразі у фізкультурно-спортивному комплексі “Локомотив” треную діток. До цього ми займалися у борцівському залі, там зараз ремонт і ще судові справи тривають, тому не знаю, коли туди повернемося.

– Як тобі у ролі тренера?

– Знаєте, дуже подобається, особливо коли бачиш прогрес, коли у діток виходить те, чого ти вчиш, це не може не тішити.

– Чим ще захоплюєшся, окрім вільної боротьби?

– Дуже люблю їздити з чоловіком на риболовлю, немає значення чи взимку, чи влітку. Люблю ходити в ліс, збирати гриби. Минулого року ми пройшли близько 30 км Чорногірським хребтом. Цього року плануємо піднятися на Петрос. У такий спосіб вивчаємо рідні Карпати.

– Що каже чоловік стосовно того, що ти завжди тренуєшся і береш участь у змаганнях?

– Віктор завжди підтримує мене, піклується про моє здоров’я. Він – моя опора.

– Що допомагає тобі залишатися чемпіонкою у житті?

– Бажання, наполеглива праця і прагнення ніколи не здаватися.

Олександра ЩЕРБАКОВА-ОЛІЙНИК

Читайте також: Роман Дебелко: “Я завжди мріяв стати професійним футболістом”