Додому Новини Михайло Вовк: 25 жовтня політика на місцевому рівні має зійти з порядку...

Михайло Вовк: 25 жовтня політика на місцевому рівні має зійти з порядку денного

0
Поділитися
Михайло Вовк: 25 жовтня політика на місцевому рівні

Співрозмовник «Дзеркала» Михайло Вовк народився в місцевості, де понад 100 років тому Кирило Трильовський організував перше на наших теренах січове товариство. Є дані, що немало посприяла цьому та обставина, що саме в селі Заваллі, що на Снятинщині, проживала невелика колонія переселенців із Запорізького краю, а це, як відомо, люди, в крові яких кипить жага до свободи, схильні до авантюризму в позитивному розумінні цього слова. Імовірно, що Михайлове прізвище говорить про нього як про нащадка запорожців. Хоча це вже сива давнина, нас у розмові з ним цікавили речі, максимально наближені до сучасності.

НЕ КОЛОМИЯ, А КАЛИНІВСЬКИЙ РИНОК

Don Yapon

– Пропоную поговорити на початку, пане Вовк, про місто, в якому нам випало проживати. Тепер, перед виборами, ця тема особливо пожвавилась і в ЗМІ, і серед містян, одні закохано називають Коломию писанковою, інші різко критикують вигляд центральної частини… А ви до якого табору належите?

–          Всім серцем я хотів би бачити тільки добре, тільки позитив. І навіть розповідав недавно на сторінках «Дзеркала», нагадаю, що вийшло з мого наміру набратися, прогулюючись середмістям, позитивних емоцій. Нічого доброго. Біля універмагу, як завжди, купи сміття, залишені «садівниками», біля пам’ятника Шевченкові безхатченки з червоними носами, на стометрівці активно торгують, незважаючи на сто перше міліцейське попередження, сиром, молоком, городиною, непорядок біля пам’ятника Франкові, крикливий російський шансон у парку Трильовського… І вкотре вже дійшов висновку: усім нам не завадило б по-справжньому полюбити своє місто, дбати про його європейський вигляд самим і вимагати цього від влади. Бо Коломия починає нагадувати потроху Калинівський ринок, а це наша спільна ганьба. Взяти ті ж малі архітектурні форми, скорочено МАФи. Підприємливій людині міськрада відводить на безоплатній основі земельну ділянку, яку потім можна здати в оренду за 8 тисяч гривень. Вигідний бізнес, чи не так? До того ж, потерпає естетичний вигляд середмістя, перевантажений і без МАФів надокучливою зовнішньою рекламою.

Підприємливій людині міськрада відводить на безоплатній основі земельну ділянку, яку потім можна здати в оренду за 8 тисяч гривень. Вигідний бізнес, чи не так?

Ще дуже полюбляємо хвалитися, наскільки вподобали собі туристи наше місто. Маю в тому глибокий сумнів. Бо що може показати Коломия вибагливому туристові із Заходу? Мало ориґінальної сувенірної продукції, нікудишні дороги… О 20-ій місто, по суті, вимирає, на вулицях нікого не видно. У справжньому туристичному центрі так не має бути.

–          Отже, ви зачепили дороги…

–          Ну, про наші дороги можна балакати безкінечно. Маю погане передбачення, що за якихось два-три роки центр міста буде в суцільних корках. Давно пора, як на мене, закрити для проїзду автотранспорту середмістя, обмежити рух громадського транспорту, розширювати дороги, врізаючи в тротуарах «кишеньки». Пора також розвантажити проспект Грушевського, яким заїжджають у центр, зробити на ньому три смуги: дві в центр, одну з центру. Адже щоб заїхати в місто, мусиш простояти інколи й півгодини.

Як у нас лагодять дороги, також загальновідомо. Просто топлять гроші в капремонтах. Є запитання до принципу вибору міськрадою вулиць для ремонту. Про бруківку на бульварі Лесі Українки вже стільки писано-переписано, що й повторюватися неохота. А крайнього там не знайдеш, працювали аж три підрядники. Або зверніть увагу, як у нас підводять до новобудов комунікації. Розрили дорогу, вкинули трубу, засипали шутром – і поїхали собі. І ніхто не потурбується, щоб з підрядником був укладений договір на впорядкування вулиці, щоб підрядник заплатив аванс, показав у міськраді рахунок…

–          Ви, напевно, автомобіліст…

–          Більше того, я створив у Коломиї автоклуб, це така своєрідна служба взаємодопомоги на дорогах, що має юридичну підтримку. Минулої зими ми лише на Криничній, перед виїздом на Міцкевича, займалися сімома аварійними пригодами, там ніхто не подбав про підготовку вулиці до звичної взимку ожеледиці. Боюся, що й наступної холодної пори року ситуація повториться.

За якихось два-три роки центр міста буде в суцільних корках. Давно пора, як на мене, закрити для проїзду автотранспорту середмістя, обмежити рух громадського транспорту, розширювати дороги, врізаючи в тротуарах «кишеньки».

ДІЯЛЬНІСТЬ ГРОМАДСЬКА…

–          У місті вас знають ще й як співзасновника військово-патріотичного об’єднання «КоломияЦентр».

–          У ході Революції гідності ми заснували Автомайдан. Супроводжували автобуси з людьми до Києва, організовували блокпости. Тоді виникло об’єднання «Коломия-Центр». Після Євромайдану створили ще т. зв. народну раду Коломиї, де був заступником голови.

Чим горджуся особливо – це фестивалем автомотоавіатехніки, який вийшов уже на всеукраїнський рівень. Я заснував його і переконаний, що це дуже потрібна справа. Нинішнього року фестиваль відбувся втретє, мали 4 локації: на Привокзальній площі, на площі Шевченка, на аеродромі малої авіації і на шепарівській трасі. Популяризуємо таким чином автомотоавіатехніку, даємо змогу коломийцям трохи скинути впродовж двох днів гнітючий настрій, який хочеш не хочеш, а інколи насувається на тебе, поспостерігати за добротним шоу. Це ж такий драйв – у небі літають літаки, на землі фігурне катання, спортсмени палять ґуму…

–          А для чого, перепрошую, палити скати?

–          Ні, це така субкультура подібних фестивалів, ніхто не палить скати буквально, просто це коли на великій швидкості зі скатів розлітаються іскри. Шкода тільки, що важко знайти солідного спонсора для ще видовищнішого шоу. Хотілося б, скажімо, привезти до Коломиї «Другу ріку», та фінанси поки що не дозволяють.

–          А лікарняна каса на вулиці Січових Стрільців також, наскільки знаю, без вас не діяла б.

–          Знайшовся б, можливо, інший, хто запалився б такою ідеєю. Вона в чому полягає? Це своєрідна альтернатива страховій медицині. Людина сплачує щомісяця 35 гривень – і отримує право в разі захворювання на безоплатну медичну допомогу. У нас уже близько трьох тисяч членів лікарняної каси, ніхто наразі не каже, що невигідно. Проєкт це не суто міський, а обласний, плануємо відкрити осередки каси в Івано-Франківську, Снятині, Заболотові, Рогатині, Богородчанах та інших райцентрах. Я в касі на громадських засадах, тобто гроші не одержую.

…І ПОЛІТИЧНА

–          З якою політичною партією ви пов’язуєте себе, ідучи на вибори 25 жовтня?

–          Оскільки я очолюю молодіжне крило міського осередку Удару, то природно, що з партією Удар. Разом з президентською силою будемо усувати ті недоліки, що я вже назвав, робити місто комфортнішим для проживання.

–          Не вважаєте, що в уявленні пересічного коломийця всі партії лише багато обіцяють перед виборами, а після виборів про обіцяне забувають?

–          Є така думка. Якщо по правді, то я думаю, що після 25 жовтня політика на місцевому рівні має зійти з порядку денного. Наразі це неможливо, оскільки закон зобов’язує кандидатів у місцеві органи влади мати партійну приналежність. А після виборів акцент треба ставити на господарських, соціально-економічних питаннях.

–          Ви змушуєте мене нагадати видатного американського політика Ля Гардія, якого тричі обирали мером Нью-Йорка за дуже скрутних часів, Великої депресії. То він любив казати: не існує демократичного чи республіканського способу прибирання вулиць.

–          Обома руками підтримую Ля Гардія.

ЗАПИТАННЯ «НА КОНЯ»

–          Маєте спортивну зовнішність. Це заслуга природи?

–          Якби я не займався футболом і тайським боксом, навряд чи ви нагородили б мене компліментом.

–          І музикою, як і всі молоді люди, мабуть, цікавитеся?

–          Авжеж. Прихильник «Океану Ельзи», «Тартака», «Скрябіна»… Я й сам граю на гітарі, колись навіть організував групу «Андеґраунд», ми такі концерти ставили в Коломиї…

 

Михайло Вовк. Штрихи біографії

Народився 15 листопада 1989 р. у с. Заваллі Снятинського району. Після 5-ого класу сільської школи вчився в Коломийській ЗОШ №4 і гімназії. 2007 – 2012 рр. – навчання в Одеській юридичній академії, яку закінчив з відзнакою. Праця юрисконсультом у коломийській фірмі «Юр-Травел». Одружений, дружина Христина викладає в гімназії