Сьогодні, 17 березня,  в Івано-Франківську відомий журналіст, телеведучий, документаліст Юрій Макаров розповів про особливості написання блогів і пояснив чому люди не повинні вірити блогерам. Про це пише Дзеркало Коломиї з посиланням на КУРС. Семінар відбувся у рамках проекту "Українська журналістика в умовах гібридної війни" в Івано-Франківському університеті права імені Короля Данила Галицького. "Блогерами можуть себе вважати всі або майже всі, хто є в мережі. Залишається питання позиціонування – хто, як себе відчуває, – зазначає Юрій Макаров. – Хтось відчуває себе тусовщиком, який прийшов в середовище, де можна весело і необтяжливо провести час. Хтось відчуває себе бізнесменом, що в наших умовах досить тяжко, оскільки цей регіон не передбачає великих заробітків у цій галузі, але є люди, які на це принаймні претендують. Це може бути громадський активіст, для якого це не просто мета, а інструмент, щоб міняти якось світ. А також блог може вести журналіст, який, наче кат, бере роботу додому". За приблизними підрахунками, у всесвітній мережі Інтернет у 2011 році було більш як 158 млн блогів, а в 2017 – близько 323 млрд, хоча навіть оціночної цифри наразі немає, оскільки підраховувати їх кількість немає сенсу. Кожен, хто має доступ до Інтернету, так чи інакше займається блогерством в тому чи іншому вигляді, особливо коли з’явилися соцмережі. "В цій новій царині вже вибудувалася ієрархія авторитетів, яка хоч якось відбиває ієрархію, яка була в "доцифровому" світі. Кожен, хто пише бодай рядок у facebook, має себе запитувати: "а чому це взагалі комусь має бути цікаво?" – Якщо людина пише про бруньки на дереві, то це ще може бути комусь цікаво, а "я прокинувся у гарному настрої" – кому до цього є діло і якого дідька ти вантажиш людей тим, що у тебе гарний настрій, або якимись "безцінними" думками? Я ще розумію, коли це роблять підлітки… А для трохи дорослішої людини цей скепсис стосовно себе у цьому великому світі, де рахунок іде на мільярди, він цілком природний. Це – нормально, і це називається відповідальністю", – вважає Юрій Макаров. На думку фахівця, критеріями оцінки будь-якої інформації є популярність (можна виміряти показниками рейтингів чи відвідуваністю сторінки чи сайту), впливовість (decision makers, opinion leaders), довіра (аудиторія має знати, чи блогер не є провокатором). "Якщо міряти по одному із цих критеріїв, об’єктивної оцінки не отримаєте. Якщо враховувати всі три критерії – це ок. Може, я щось опустив, але мені цих критеріїв, чесно кажучи, достатньо", – ділиться експерт. Він наводить рейтинг "ТОП-50" блогерів України"  у facebook і Twitter у 2016 році, який склав журнал "Новое время", враховуючи критерій популярності. "Чи треба працювати на цьому майданчику, де лідерами думок є Йолка чи Вєра Брєжнєва? – каже Макаров. – Зовнішні критерії не дають уявлення про стан справ". Експерт зазначає, що люди почали розкривати свої імена, адже спочатку були лише "ніки", коли їх число було обмежене і умовно всі знали одне одного "в лице". Профілі користувачів у мережах перетворюються на публічні, чи верифіковані. Таким чином, до написаного ними може з’являтися довіра. Він переконаний, що українці навантажують блоги іншим сенсом, аніж американці. Якщо останні здебільшого використовують facebook для простежування життя зірок та розваг, то для нас це інструмент донесення думок та важливої інформації до мас. Це стається через недопрацювання традиційних ЗМІ. "Важливість цього феномена з’ясувалася після початку війни, коли виявилося, що традиційна журналістика не може впоратися з інформуванням суспільства щодо того, що діється на фронті і, ввзагалі, відбувається навколо війни, – пояснює Макаров. – Кількість обстрілів Тимчук (нардеп та глава групи військово-політичних досліджень "Інформаційний спротив" – КУРС) скаже, а конкретно які потреби людей в автоматах, чому поганий телескопічний приклад, які потрібні берці, як потрібно годувати людей, хто нас захищає і як конкретно це відбувається, – з цим, на жаль, фронтова журналістика впоратися не може, оскільки не була на це заточена". Макаров переконаний, що люди не повинні цілком покладатися на соціальну журналістику і блогерів, однак вони можуть бути лише альтернативою традиційним ЗМІ. Довідка: Макаров Юрій – журналіст, телеведучий, документаліст. До 2008 головний редактор, зараз оглядач часопису "Український тиждень". Народився в Софії, столиці Болгарії, в родині емігрантів. Закінчив Київський університет ім. Т. Шевченка, факультет романо-германської філології. У 1977–1980 – лаборант кафедри мов, викладач французької мови в Київській консерваторії ім. П. Чайковського. У 1980–1987 – кореспондент, оглядач промислово-економічної редакції, Радіо-телеграфне агентство України (РАТАУ). 1987–1993 – редактор, режисер, студія "Київнаукфільм", студія "Четвер". 1994–1995 – заступник головного редактора, газета "Контракт". З 1995 – на ТРК "Студія 1+1": 1996 – ведучий програм "Імперія кіно","Телеманія", "Сніданок з 1+1", "Спецпроект Юрія Макарова", "Документ", з 1998 – головний редактор телекомпанії. У 2008–2010 – на Першому національному каналі, ведучий програми "Культурний фронт". З 2011 по 2013 працював на каналі "ТВі", ведучий програм "Цивілізація" та "Цивілізація 2.0". З 2015 співведучий ток-шоу "Війна і мир" (разом із Євгеном Степаненком) на каналі "UA:Перший", з 2016 – директор ТО документальних фільмів. Восени 2007 року очолив журнал "Український тиждень", залишив посаду шеф-редактора у вересні 2009, відтоді постійний колумніст видання. Є членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (з грудня 2016). Про проект "Українська журналістика в умовах гібридної війни": Мета проекту – забезпечити підготовку представників івано-франківських ЗМІ до ефективної роботи в умовах військового конфлікту між Україною та Росією, до професійного висвітлення оперативної інформації та вміння об’єктивно оцінювати її потік з різних джерел; а також навчити протистояти методам гібридної війни, яку ведуть російські мас-медіа. В рамках проекту буде проведено серію навчальних семінарів для журналістів та кореспондентів місцевих та національних ЗМІ. Запрошуємо до співпраці та слідкуйте за анонсами. Проект впроваджує Івано-Франківський прес-клуб реформ у партнерстві із Регіональним туристично-інформаційним центром за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди виконавців, учасників проекту не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.