Відомо, що Коломия має давні книжкові традиції. Уперше в цьому контексті згадується Іван Шпак з Коломиї, який 1574 р. був винен за книжки львівському друкареві Іванові Федорову (Федоровичу) 24 таляри. Перші книжкові збірки були по церквах і монастирях, дещо в храмах збереглося до наших днів. Однак досі не складено каталогу церковної літератури на Коломийщині, а тому ця тема не досліджена. Світська література більше вивчена. Знаємо, що бібліотеки мали ще в ХІХ ст. коломийські навчальні заклади, особливо гімназія, та окремі інтелігенти. В добу Австрії наші предки вільно читали не лише українською, але й німецькою та польською. У нашому місті існувала потужна друкарня Михайла Білоуса та інших друкарів, яка продукувала багато цікавої літератури. Здебільшого всі ці книжкові набутки були знищені під час світових воєн та комуністичної системи. Однак цікаво, чи багато залишилося ще давньої літератури в Коломиї і які найстаріші книжки зберігаються в нашому місті - про це Дзеркало медіа поцікавилися в краєзнавця Миколи Савчука. "За приблизними підрахунками, у нашому місті в приватних збірках є приблизно 200-300 давніх коломийських видань і стільки ж видань поза коломийських. Це, крім збірок наших двох музеїв. Мені відомо, що найдавнішою українською книжкою є знаменита "Русалка Дністровая", яку видали 1837 р. у Будапешті і до якої причетний наш коломийський директор Микола Верещинський. Її оригінальний екземпляр зберігається в Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського. Її подарувала музеєві ще 1932 р. Марія Кічура, а до того це рідкісне видання стояло на полиці в коломийського судового радника Володимира Глинського. Найдавніше коломийське видання — це "Село Липовиці" о. Лева Трещаківського, яке побачило світ у нашому місті ще 1865 р. Як знаєте, друкарня братів Білоусів тут заснована 1864 р. Раритетне видання незабаром подарує власник з с. Нижнього Вербіжа Музеєві коломийської книги. Ну а найдавніше іншомовне видання, яке є в моїй книгозбірні, — це морально-сатиричний роман Тадеуша Булгарина "Іван Вижиґін". Ч. І. Книжку написав російською мовою цей загадковий автор чи то польського, чи то білоруського походження, який спочатку служив у Наполеонівській армії, а відтак співпрацював з ІІІ відділенням царської Росії. Згаданий роман був перекладений багатьма мовами і користувався шаленою популярністю, що дратувало Пушкіна й Лермонтова. У мене — польськомовний переклад цієї книжки, який видали 1829 р. у м. Вільно (Вільнюс). Спочатку цю книжка була в бібліотеці сл. п. Івана Білинкевича, а згодом я натрапив на неї в коломийських колекціонерів. Вона старша за мене на 130 років". Можливо, в когось є ще старші за вищеназвані книжки, і після цієї публікації вони поділяться інформацією.